Чарка

Амвросій Метлинський

Є в нас, братця, чарка на полиці;

Та вона, та чарка, срібна, старосвітська!

В старину жили батьки в світлиці

Й частували єю вони ціле військо, –

І по повній козаченьки випивали,

Й наших батьків гетьманами наставляли…

Далі дужче й дужче вони гомоніли,

Поки вони на вороних та не сіли…

Далі на орду літали,

Орду тую побивали!

Срібна чарка по столові вп’ять ходила,

Громадонька веселенька гомоніла!..

Вже з якого часу нема того війська,

Позосталась тільки чарка старосвітська!

Вже з якого часу немає й світлиці,

А ще блищить срібна чарка на полиці!

Вже з якого часу всюди тихо-глухо,

А зосталась проклятущая сивуха!

Один козак позостався: серце ниє, заниває,

Мов на серце сирий туман тяжко-важко налягає.

Як про військо він згадає,

Він по повній наливає

Й за все військо випиває…

І куняє, й випиває,

Й випиває, і куняє:

Отак віку доживає!..

Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні та ще дещо, с. 52 – 53.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 111 – 112.