Козак, гайдамак, чумак

Амвросій Метлинський

На воронім коню їхав козак

Горою, долиною,

Проміж калиною;

Він розмовляв з милою дівчиною.

На своїх двох лісом йшов гайдамак;

Проміж ліщиною

Йшов він з дубиною.

З лісом гукав – з своєю родиною!

Чвалав за возом чумак-неборак

Низом, травиною,

З своєю скотиною

Та й балакав з лихою годиною!..

– Дівчино, прощай!

Гей, не гайся! На ворогів, коню!

– Ох, прощай, козаче! Та обороняй

Мати Україну й мене, її доню!

– Дубино, махай!

Шукай, добувай мені долю!

Кого хоч, моя дубино, зачіпай:

В лісі, в пущах маємо ми свою волю!

– Синку, поганяй!

З нікчемного краю та до моря…

Почвалаємо ми на чужий лиш край:

Може, в морі втонем – там не стільки горя.

Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні та ще дещо, с. 54 – 55.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 112 – 113.