Козак та буря

Амвросій Метлинський

Як то в бурю по небові галас повстане,

В чорних хмарах так грякне, що страх!

І за хвилею вирине хвиля та й гряне

І озоветься в лісах, на горах:

«Чи не той то козак, що де стане –

І земля там потане?

Чи не той то козак, що де гляне –

І трава там зов’яне?

Чи по степові з вітром гарцює не той то козак,

Од якого тікає татарин і лях?

Чи не він то гука, перескокує гору й байрак

І на вражі полки сипле кару і жах?»

Як же то вранці

В червоній хмарці

Сонце випливає,

Чи не з чужини

Та до дівчини

Козак приїжджає?

Не одсувайте кватирки в вікні,

Не обступайте широких воріт,

І старі, і дівки, й молодиці!

Бо вже не грає козак на коні,

Бо вже не стогне земля од копит:

Вже умер чорнобривий, умер білолиций!

Як він вертався з краю чужого в свій дім

Та як він їхав в долині,

Буря повстала, загуркотіло, і грім

Впав, повалився в долині!

Як розігнало ж ті хмари і геть понесло

Глянуло сонечко, знову усе процвіло!

Що ж то в долині? Чи дуб рясний ліг?..

Ні, козаченько найкращий поліг!..

Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні га ще дещо, с. 56 – 58.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 113 – 114.