Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Смерть бандуриста

Амвросій Метлинський

Утрудихся зовый, измолче гортань мой

буря потопи мя.

Буря виє, завиває

І сосновий бір трощить;

В хмарах блискавка палає,

Грім за громом грякотить.

Ніч то углем вся зчорніє,

То як кров зачервоніє!

Дніпр клекоче, стогне, плаче

И гриву сивую трясе;

Він реве й на камінь скаче,

Камінь рве, гризе, несе…

Грім, що гримне, в берег гряне –

З пущі полум’я прогляне.

Те не дивно, що так шумно,

Що раз по раз блись та гряк!

Те дивніш: співає сумно

Над Дніпром старий козак;

Пісня з вітром розлітає,

Мов той вітер братом має…

«Грім напусти на нас, боже, спали нас в пожар

Бо і в мені, і в бандурі вже глас замирає!

Вже не гримітиме, вже не горітиме, як в хмарі.

Пісня в народі, бо вже наша мова конає!

Хай же грім нас почує, що в хмарах кочує;

Хай наш голос далеко по вітру несе,

Поки вітром, як лист, нас з землі не стрясе;

Хай і Дніпр стародавній д’ нас пісню почує,

Поки він нас в море не внесе, не вкине,

Поки мова й голос в нас дотла не згине!

Хай луною по степові голос іде

І по пущах дніпровських між звір’ям гуде!

Може, звір, може, й бір,

Степ та вітер, море й Дніпр,

Може, хмара,

Грім і кара

І бандуру, і мене

Козакові спом’яне!

Як сивий степ білітиме,

Як чорний бір шумітиме,

Як звір в пущах ревітиме,

Як блискавка в хмарах-хмарах

Кров’ю заснується,

Грім додолу в карах-карах

Грякне – й все займеться,

І старий Дніпр в чварах-чварах

Встане й озоветься…

Може, і пісня з вітром ходитиме,

Дійде до серця, серце палитиме;

Може, й бандуру ще хто учує,

Й серце заниє і затоскує…

І бандуру, і мене

Козаченько спом’яне!»

Буря виє, завиває

І сосновий бір трощить;

В хмарах блискавка палає

Грім за громом грякотить.

Ніч то углем вся зчорніє,

То як кров зачервоніє!

Дніпр клекоче, стогне, плаче

Й гриву сивую трясе;

Він реве й на камінь скаче,

Камінь рве, гризе, несе.

Грім, що гримне, в берег гряне –

З хвилі бандура прогляне!

Запалало і – стемніло…

Застогнало в небесах…

Хлинув дощ… Загомоніло

На горах, полях, в борах…

Старця й бандури немає,

Пісня по миру літає!


Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні та ще дещо, с. 116 – 120.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 133 – 135.