Спис

Амвросій Метлинський

У батька є гострий спис,

А довгий спис, довгий, та не сяє!

Бо як на стіні повис,

Щось довго вже в ділі не буває!

А мати як візьме спис

(Вона павутину їм змітає):

«Лихий його нам приніс», –

Батько каже й сумно поглядає…

А сотник раз зирк на спис –

Як крикне, мов в серце спис встромився!

Вхопив, на коня, та в ліс

І всю ніченьку в пущах носився…

Він вранці вернув нам спис:

«Ману напустив, – каже, – біс;

І сам я не знаю, як сказився!»

А батько мій і проговорився:

«Давно вже костей він не ламає!» –

«Е! бач, – я на думці, – чом не сяє…»

Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні та ще дещо» с. 50 – 51.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 111.