Пожар Москви

Амвросій Метлинський

Царство білого царя широко розляглося,

Од восходу до заходу сонця простяглося:

Є там чимало місця для сили,

Місця чимало і для могили…

Тісно вже в німця, тісно, і місця не раз

Для гробовища в його землі, либонь, не ставало;

З силою-раттю йшов тоді німець на нас,

Для гробовища рідную землю ми уступали,

І до землі аж німців списами ми притинали

І в глибоченьких, рідних, біленьких снігах ховали!

Ще недалеко із миру утік

Пам’ятний Москві і мирові рік,

Як півнеба зірочка мітлою застилала,

За гріхи по всіх усюдах кару розмітала:

Француз із німцем побратався, край наш псував

Вішав і різав людей, церкви обдирав.

Як же цар загомонів, та як сипнули,

Як з усіх кінців гостей жарнули:

Самопали

Як ревнули,

Задзижчали

Кулі, кулі,

Засвистіли

Стріли, стріли

І козацький гострий спис

В ребра ворогів поліз…

Як од коси покоси, ворог до землі лягав,

Кров’ю чужою землю поливав і полоскав…

І козаків із могили в час той викликали,

Щоб уставали на поміч, Москву рятували:

Знову чубатий на конику в полі гасав,

Москву святую із-під ворога визволяв.

І наших костей полягло

Тоді коло Москви чимало;

Та так їх чимало було,

Що й воску на помий не стало!

Та що ж, ми одну запалили їм свічку –

Про свічку такую ще й світ не чував,

Яку ми спалили одну, невеличку,

За тих рідні душі, хто нас рятував…

І Москва, як божая свічка, огнем зайнялася,

І Москва, як ворога кров’ю, огнем залилася,

Як зірка з мітлою, що в небі стояла,

Півнеба червоним хвостом застилала…

Вона гуготіла, вона клекотала,

Стогнала, тріщала, ревла і бурхала,

Як хмари та хмари із черева дим,

А в них гуркотів з блискавками і грім…

Такую братам на поминки ми свічку

Для бога спалили одну, невеличку;

Вона ж нам од бога купила ізбаву,

З нас тяжкую кару зняла:

Із рідного краю, мов зірка мітлою,

Всю нечисть-чужину змела!

Примітки

Вперше надруковано у зб.: Думки і пісні та ще дещо, с. 101 – 104.

Подається за першодруком.

півнеба зірочка мітлою застилала – йдеться про комету, яка з’явилась у 1812 р.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 128 – 129.