27.12.1885 р. До Івана Белея
| 1885 року 27 дек[абря], Киев |
Високоповажний добродію!
Пише до мене Заволока, що вже скінчив повість «» і швидко пошле мені, а я передам її незабаром Вам. Ще просить мене, щоб я написав Вам, щоб не друкували назвища міст цілим словом, а тільки початковими буквами і щоб викинули посвячіння мені згаданої вище повісті. Номерів «» він не дістав; може Ви забулись послати йому. Коли забулись, то пошліть, будьте ласкаві, М. Грушевському, в 1-ю Тифлисскую гимназию; а коли будуть напечатані й інші оповідання, то й ті пошліть. (Здається, ще Ви їх не печатали).
Чи дістали Ви рукопис «Старих батюшок»? Я просив Лебединцева переслати їх, і він обіцяв таки зараз переслати. Вибачайте, що я не виписую «Діла», бо, дасть біг, за що; ще й досі не получаю пенсії: мені викинули 7 літ служби в Польщі і дали тільки третину пенсії, себто 200 кар., на що трудно жити. Я подав прошения міністрові і досі не маю одповіді. Є надія, що дадуть дві третини. Я тепер в Києві і все трохи хорую на живіт та на ревматизм. В Києві мені холодно, бо я одвик од таких холодних зим, живучи в Басарабії. Мій теперішній адрес: Большая Подвальная улица, дом Спарро, № 31. Але мій адрес уже записали на пошті, спасибі їй. Нового в нас нічого. В Херсоні вийде збірник «Степ», але по-українській буде тільки белетристика, а научні статті будуть по-руській, бо цензура інакше не пропускає.
Прощайте. Бувайте здорові!
Щиро шануючий Вас Ів. Левицький.
P. S. Нащо Ви пишете в «Ділі» болгаре? Треба писати по-народному: болгари, цигани, міщани, селяни. Наш генерал-губернатор розрішив Лисенкові в Києві для сцени «Різдвяну ніч» та «Утоплену», але місцевими оперними силами не можна їх тут поставити на сцені.
Примітки
Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 106 – 107. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2297. Подається за першодруком.
«Свої й чужі» – повість М. С. Грушевського. У «Ділі» вміщена не була.
«Джугур» – оповідання М. С. Грушевського «Бех-аль Джугур. Фантазія» – вміщена в газ. «Діло», 1885, № 66 – 68.
Лебединцев Феофан Гаврилович (1828 – 1888) – український історик, перший видавець і редактор журналу «Киевская старина». Він переклав російською мовою «Старосвітські батюшки та матушки».
Є надії, що дадуть дві третини [пенсії]. – Пенсію письменникові було збільшено з 200 до 600 крб. на рік з 31 січня 1886 р.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 304 – 305.