16.10.1893 р. До Василя Лукича
| 1893 року 16 жовтня. Київ |
Високоповажний добродію!
Дуже дякую Вам, добродію, що такі вважливі до мого утвору, як може не був вважливий ні один з давніших редакторів «Зорі». Додаток треба вмістити ось як:
Поперед усього викиньте оці слова зовсім:
Видавши дочку заміж, о. Артемій знайшов і для себе инчу парафію і зараз перейшов туди з Горобцівки.
Далі буде так, як і написано з зміною такою:
А тим часом писар не давав спокою о. Артемієві, піднімав проти його громаду, вигадував якісь діла і сипав на його прошення нібито од громади в консисторію. Писар так направляв громадян, що доходи о. Артемія зменшились вдвоє. (Тут вставляйте). Поки писар помаленьку та потихеньку підкопував під о. Артемієм яму, необережний о. Артемій і сам додав рук, щоб розширити під собою ту яму.
Вже давненько о. Артемій збудував в Горобцівці і т. д.
Скінчивши додаток, після його аж припишіть:
О. Артемій бідкався, бідкався, морочився, але незабаром після того мусив таки для свого спокою покинути Горобцівку і перейшов на инчу парафію.
– А що! а чий батько дужчий? – чванився писар після того перед людьми, – а хто кого подужав? Я таки доказав, що я був горобцівським губернатором, бо зсадив з місця навіть благочинного.
Не довелося і Антосі грати на сцені… і т. д. до кінця.
Ще прошу Вас, ласкавий добродію, на кінці повісті пропечатайте про більші помилки:
Часть 8, розділ 11, стор. 146, стрічка зверху 16. Замість: її батько, Семен Петрович Панасенко – треба напечатати: її вітчим Семен Петрович Панасенко, бо писарша не дочка Семенова, а дочка його жінки од першого чоловіка.
Це вже мій промах, забувся про того вітчима, і слово батько само якось прохопилось.
Часть 19, стор. 336, стрічка 7 зверху: замість: Це не пастир, треба напечатати: це не писар.
Часть 19, стор. 336, стрічка 14 зверху: замість: побив рідного батька в волості, управі, треба напечатати: побив рід[ного] батька в волосній управі.
Про Старицького знаю тільки, що він жив в селі на дачі аж під Черкасами, а коли Ви писали до його місяць перед тим, то його не було у Києві. А чи є він і тепер в Києві – не знаю, бо він і не проживає в Києві, а бог його святий знає – де. Пишіть до його через Николая Віталієвича Лисенка по адресові: Киев, угол Рейтарской и Стрелецкой уляцы, дом Келюса: Н. В. Лысенку для передачи М. П. Стар[ицкому] – то може лист ваш і дійде, бо Лисенко передасть.
Кониський, як вернувся з села з-під Черкас, ще в сент[ябрі], почав слабіти на живіт та й досі слабіє: то погано йому, то ліпше; слабіє, так само як і я; вже два тижні слабію на живіт: болить та й болить всередині. В нас в Києві і холера не зовміс минула, і діссентерія, і усякі шлункові хвороби.
Пришліть, коли Ваша ласка, етнографічну карту Укр. Русі. Буду дуже дякувати Вам.
Зістаюсь з великим пошануванням Ів. Левицький,
Примітки
Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 123 – 124. Автограф в ІЛ, ф. 61, № 675. Подається за першодруком.
У листі йдеться про поправки до повісті «Поміж ворогами», що друкувалася в журналі «Зоря».
Пришліть етнографічну карту Укр. Русі. – Карта ця вийшла 1893 р. у Львові. Видало її Руське товариство педагогічне.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 340 – 342.