9.02.1890 р. До Івана Белея
| 1890 p. 9 февр[аля]. Київ |
Високоповажний добродію!
Подаю Вам тим часом звістку, які зміни в «Хмарах» робити далі.
В III гл. на ст. 40. За теж – За те ж.
На 41 стр. з Дашковичом і ще одним студентом. – печатать і ще з одним студентом.
На 43 стр. І лице було бліде – її лице. Шептала. Воздвиженському… Шепотіла з батьком о приданном – печатайте – про придание.
44 ст. Одна Степанида… Степанида.
45. прибіг на квартиру – кватиру. Вмісто – подляк-туляк – капосний туляк.
47 ст. то і застромить гільку – то й застромить… Непопоштували – не попоштували.
48. сходнего в їх зрості – східнего… словом, третего віку якогось св. отця церкви. Печатайте: словом, якогось св. отця церкви третього віку.
49 стр. – жіноцькі голоса – голоси на. На противнім боці новий дом – на прот[ивнім] боці улиці.
З гори й з низу – згори й знизу.
50. моршок – зморшок.
51. Але не зміняючи (просто) Не зміняючи.
53. Він зібрав писання – Дашкевич зібрав.
54. На даремне – надаремне.
55. му – йому. Незнає – не знає.
56. до долу – додолу… у гору – угору.
59. мусів одступити… оступитись (на кінці) постерегти жінський – жіночий.
60. Увісні – у сні… нижчі ноти – низчі…
61. кухаркою – куховаркою;
книжки, поодкривані – розгорнуті… чопоруха – чепоруха.
63. (в кінці) все одступався – оступався.
64. рожовими – рожевими.
66. всі свої покупки – закупки.
67. Нехочу – не хочу… бистро – швидко.
70. бризнула бляском – блиском, але чувши – але почувши.
– До сього часу – до сего часу.
71. Марта обо всім догадалась – про все.
72. Упарта – уперта. Не одступмось – не оступмось.
73. Обо всему питали – про все питали, глузує над ним – глузує з його.
78. курині лапи – курячі… цапині і курині – й курячі. 80. він готовився – готувався.
82. покойного… покой – покійного, спокій.
83. нагоріщі – на горіщі, запустіння – спустошення. 86. в гору – вгору.
89. але такі слова вважав таки, як жарти – але на такі слова вважав таки, як на жарти.
90. а по тім – потім. Славяне – славянм.
93. міні гак по правді – пак по правді.
94. ніби навіт – навіть.
95. одначе уже – вже.
96. викинуть кінчик V глави од слів:
– А яка набожна була наша покійна – (до VI г.).
98. Після слів: милуватись красою розкішної степової природи… (приписати). В йому розбуркалось чуття природи, заглушене міським життям, наукою, абстрактною філософією.
101. Мервцем – мерцем, вища – висча.
102. Пісчане дно – піскувате дно. 106. упартий – упертий.
108. Парубочі голоса – голоси… Його очарувала – причарувала.
109. по під берегом – попід.
111. були окровавляні – покровавляні.
112. молитвенників – молитовників, здвадцять – з двадцять.
115. свіжина – свіжість.
116. були розістлані – розстеляні, не доладу – недо-ладу.
117. тревоги жизні – життя… значні дома – доми. Таж сама – та ж.
118. mes enfents – mes enfants!.. не вміли так говорити по-фран[цузьки] – не вміли говорити.
119. вченою рукою (просто) рукою, попали в інститут – попадуть. Що б – щоб.
120. за підбородок – за підборіддя.
121. красавипю – красуню.
122. Одна була дівиця – діва, друга була дівиця – діва.
124. звали її красавицею – красунею.
126. – Незнаю, незнаю… Не знаю… Тимто – тим то.
127. до дому – додому… на віки – навіки. З рана – зрана.
128. почали скучати – нудитись.
131. як ростопляне залізо – золото.
134. свіжі голоса – свіжі голоси.
135. нечули – не чули.
137. що на нижчій губі – па спідній… до долу – додолу.
139. блищала – блисчала.
Далі читатиму «Хмари» і, списуючи поправки, присилатиму Вам. «Причепи» й досі не дістав, київський збірник «Вістки» пройшов через київську цензуру, але не пройшов через петерб[урзьке] Глав[ное] управл[ение] по делам печати. Діла з цензурою як були важкі, так і тепер зістались. Хоч візьми та й умирай! В «Дзвінок» таки зовсім не маю чого написати, та й часу нема; для «Киевской старины» компоную «Українські штукарі» (характеристики етнографо-психічні).
Прощайте! Бувайте здорові!
P. S. Чом не печатають «Над Чорним морем»? Попросіть, щоб напечатали усю повість в цьому році.
Щиро шануючий Вас Ів. Нечуй.
Примітки
Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 112 – 114. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2304. Подається за першодруком.
Київський збірник «Вістки» – надрукований не був.
Для «Киевской старины» компоную «Українські штукарі». – Нарис у російському перекладі надрукований у журналі «Киевская старина», 1890, № 9 – 11. Мовою оригіналу опублікований у «Правді» в 1891 р. (вип. 7 – 12) і в 1892 р. (вип. 35 – 36 і 40).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 316 – 318.