Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

28.02.1890 р. До Івана Белея

1890 рік 28 лютого. Київ

Високоповажний добродію!

Починаючи од 138 стор., будьте ласкаві, зробіть ось які переправки, чи поправки:

139 ст. той красавець – треба печатати: той красунь, прозорчатого скла – прозорчастого.

140. до дому – додому.

141. А не зручні до того руки – незручні.

142. туди ввілються звуки – ввіллється гук.

145. a над степом розстмлялося – розстелялося синє безкрає небо.

151. ні Журбанів, ні журбанських наймитів – ні журбанівських…

152. Коли ти сам гаразд навчиш усему – коли ти й сам гаразд навчиш сина.

154. чуманну ідею – гуманну ідею.

155. і ледві спускався в село – і ледві примітно спускався.

156. на довгій ниві жизні – на дов[гій] н[иві] життя. (на кінці) гостре проміння огортало – обгортало.

157. Котрому небудь нічого рівного в світі – котрому нема.

158. тай – та й.

Він поклав свою міцну руку на плечі – на синові плечі.

159. А селяне – А селяни.

160. щож маємо робити? – говорив Павлюк – що ж Павло.

161. жидова й ляхва – жиди й ляхи.

162. Мовчи ти – мовчи ще ти (в кінці) незнаю – не знаю, нам ге вголову – нам і в голову.

163. По баб’ячим давнім переказам – по баб’ячих давніх переказах. Ганок – ганок.

165. Свіжина півночі – свіжість. Метеори раз-проз-раз – раз у раз.

166. одступали дикі орди – оступались, попілом по-жарів – пожежі.

169. Пані Макуха (печатать з нової стрічки) – Висока.

172. Як би – якби… Коли б – Колиб.

173. таким зіллям до любощів, всі наші панни – що всі наші панни.

174. Викинуть: Він не любив ходити близько коло дому (до точки, до слова: На низ – наниз).

176. були готові залічити – загоїти. Жадна препона – претичина.

179. Викинуть од слова: На короткому лиці був куций – аж до слів: Чорні хитрі очі.

Викинуть: Пиймо горілку, то й дощ буде… до слів: З мого шинку беруть і до пана.

181. цицова жилетка – ситцева. Радюк протяг – простяг…

183. На сухому підбородкові – підборідді.

184. бо й сам не знав, що воно таке – що він таке за людина.

186. Онойко був перший богач – багатир.

189. До дому – додому. Чи же ж ти – Чи вже.

190. Замісць IV – поставте IX (глава), в ранці – вранці.

191. Коні вбігли в ярочок, а далі викиньте од слів: ледві примітний… аж до слів: На тім ярочку.

192. Наріччя на – час, з верхом – начас, зверхом.

193. Радюк вийшов – увійшов через ворота у двір, але новий уже дом – але неновий.

197. Масючка… постукала, поклала щиколотками під спідку, потім собі на ліву долоню… (Виправте): постукала щиколотками під спідушку, потім поклала собі на ліву долоню.

198. щоки й підбородок – й підборіддя.

204. панянок скушаете – спокушаєте.

207. Викиньте слова: що він з невірою говорить та ще й його поганою мовою.

207. так є чого послухати – так є що…

208. на столі появились – з’явились.

211. Лекерія… так і хлопнула – бахнула чарку, й/мор-шки – Зморшки.

212. Без всего ми погибли б – пропали б.

214 [В рукопису 114.]. Викиньте слова – на гарячі голови.

Кущ гвоздичків, котрі звуться панськими – гвоз-дичків – ціній.

216 [В рукопису 116.]. а хто прямо на траві – просто.

217 [В рукопису 117.]. необголине – необголяне. рожовим світом – рожевим.

220. завирнула їх в папір – загорнула.

224. на памьять тих чудових слів – на пам’ятку про ті чудові слова.

225. до Радюка хазяїн з-за возів, обняв – печатать: Він потім обняв і поцілував Радюка.

здихав, дивлячись на бідність – зітхав.

228. Не сердіться, діду… Не сердьтесь.

230. кололи його ніжні руки – делікатні.

237. Викинуть од другої стрічки зверху, од слів: там він дражнився з Лекерею Петровною… аж до кінця, до слів: Вже кінчались вакації.

238. і начитається розуму… (печатать) і начитається, і набереться розуму з книжок…

Бувайте здорові! Я вже послав один лист з переправками.

Чом і досі «Зоря» не печатає моєї повісті «Над Чорним морем»? Я вже послав лист Гладиловичеві. Перекажіть, щоб скінчили в цьому року, змінивши там з десяток слів по-своєму.

Українських труп-опереток тепер є з десять чи дев’ять.

Зістаюсь щиро шануючий Вас І. Нечуй.

Мій адрес: Новоелисаветинская улица, дом Сегета, № 19, але листи доходять і по старому адресу.


Примітки

Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 114 – 116. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2305. Подається за першодруком.

Гладилович Дем’ян (1846 – 1892) – український діяч, голова товариства ім. Шевченка у Львові, один із засновників газети «Діло».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 318 – 321.