28.02.1890 р. До Івана Белея
| 1890 рік 28 лютого. Київ |
Високоповажний добродію!
Починаючи од 138 стор., будьте ласкаві, зробіть ось які переправки, чи поправки:
139 ст. той красавець – треба печатати: той красунь, прозорчатого скла – прозорчастого.
140. до дому – додому.
141. А не зручні до того руки – незручні.
142. туди ввілються звуки – ввіллється гук.
145. a над степом розстмлялося – розстелялося синє безкрає небо.
151. ні Журбанів, ні журбанських наймитів – ні журбанівських…
152. Коли ти сам гаразд навчиш усему – коли ти й сам гаразд навчиш сина.
154. чуманну ідею – гуманну ідею.
155. і ледві спускався в село – і ледві примітно спускався.
156. на довгій ниві жизні – на дов[гій] н[иві] життя. (на кінці) гостре проміння огортало – обгортало.
157. Котрому небудь нічого рівного в світі – котрому нема.
158. тай – та й.
Він поклав свою міцну руку на плечі – на синові плечі.
159. А селяне – А селяни.
160. щож маємо робити? – говорив Павлюк – що ж Павло.
161. жидова й ляхва – жиди й ляхи.
162. Мовчи ти – мовчи ще ти (в кінці) незнаю – не знаю, нам ге вголову – нам і в голову.
163. По баб’ячим давнім переказам – по баб’ячих давніх переказах. Ганок – ганок.
165. Свіжина півночі – свіжість. Метеори раз-проз-раз – раз у раз.
166. одступали дикі орди – оступались, попілом по-жарів – пожежі.
169. Пані Макуха (печатать з нової стрічки) – Висока.
172. Як би – якби… Коли б – Колиб.
173. таким зіллям до любощів, всі наші панни – що всі наші панни.
174. Викинуть: Він не любив ходити близько коло дому (до точки, до слова: На низ – наниз).
176. були готові залічити – загоїти. Жадна препона – претичина.
179. Викинуть од слова: На короткому лиці був куций – аж до слів: Чорні хитрі очі.
Викинуть: Пиймо горілку, то й дощ буде… до слів: З мого шинку беруть і до пана.
181. цицова жилетка – ситцева. Радюк протяг – простяг…
183. На сухому підбородкові – підборідді.
184. бо й сам не знав, що воно таке – що він таке за людина.
186. Онойко був перший богач – багатир.
189. До дому – додому. Чи же ж ти – Чи вже.
190. Замісць IV – поставте IX (глава), в ранці – вранці.
191. Коні вбігли в ярочок, а далі викиньте од слів: ледві примітний… аж до слів: На тім ярочку.
192. Наріччя на – час, з верхом – начас, зверхом.
193. Радюк вийшов – увійшов через ворота у двір, але новий уже дом – але неновий.
197. Масючка… постукала, поклала щиколотками під спідку, потім собі на ліву долоню… (Виправте): постукала щиколотками під спідушку, потім поклала собі на ліву долоню.
198. щоки й підбородок – й підборіддя.
204. панянок скушаете – спокушаєте.
207. Викиньте слова: що він з невірою говорить та ще й його поганою мовою.
207. так є чого послухати – так є що…
208. на столі появились – з’явились.
211. Лекерія… так і хлопнула – бахнула чарку, й/мор-шки – Зморшки.
212. Без всего ми погибли б – пропали б.
214 [В рукопису 114.]. Викиньте слова – на гарячі голови.
Кущ гвоздичків, котрі звуться панськими – гвоз-дичків – ціній.
216 [В рукопису 116.]. а хто прямо на траві – просто.
217 [В рукопису 117.]. необголине – необголяне. рожовим світом – рожевим.
220. завирнула їх в папір – загорнула.
224. на памьять тих чудових слів – на пам’ятку про ті чудові слова.
225. до Радюка хазяїн з-за возів, обняв – печатать: Він потім обняв і поцілував Радюка.
здихав, дивлячись на бідність – зітхав.
228. Не сердіться, діду… Не сердьтесь.
230. кололи його ніжні руки – делікатні.
237. Викинуть од другої стрічки зверху, од слів: там він дражнився з Лекерею Петровною… аж до кінця, до слів: Вже кінчались вакації.
238. і начитається розуму… (печатать) і начитається, і набереться розуму з книжок…
Бувайте здорові! Я вже послав один лист з переправками.
Чом і досі «Зоря» не печатає моєї повісті «Над Чорним морем»? Я вже послав лист Гладиловичеві. Перекажіть, щоб скінчили в цьому року, змінивши там з десяток слів по-своєму.
Українських труп-опереток тепер є з десять чи дев’ять.
Зістаюсь щиро шануючий Вас І. Нечуй.
Мій адрес: Новоелисаветинская улица, дом Сегета, № 19, але листи доходять і по старому адресу.
Примітки
Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 114 – 116. Автограф в ІЛ, ф. 100, № 2305. Подається за першодруком.
Гладилович Дем’ян (1846 – 1892) – український діяч, голова товариства ім. Шевченка у Львові, один із засновників газети «Діло».
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 318 – 321.