Чому я не став учителем
Володимир Самійленко
Міркуючи про те, від чого тепер у нас настав такий заколот і безладдя, я надумався, що все лихо пішло від того, що людей не вчать як слід змалку бути справжніми людьми й добрими громадянами.
А не вчать тому, що нема кому вчити, бо немає добрих учителів.
Бажаючи хоч трохи запомогти справі доброї науки, я надумався сам стати вчителем.
Щоб бути добре підготованим, я сам засів до науки.
За короткий час я вивчив часослов, молитвослов, німецьку граматику, інструкцію стражникам і урядникам, методику російської мови, а також правила про ті кари, які положено за вживання тієї мови в газетах; я вивчав географію і біографії всіх видатних людей від Аракчеева аж до Піхна, нарешті, я вимуштрувався і в арифметиці, хоч це мені було найтрудніше, і став знати її так добре, що вже міг полічити відразу й без помилки всі свої гроші, коли брався до цього не зараз по надрукуванні свого фельетона, а днів зо два перегодом.
А збагнувши так добре всі ці науки, я зараз же пішов до інспектора народних шкіл одного з районів, щоб попрохати в його вчительської посади.
Пан інспектор прийняв мене досить прихильно, але, розпитавшися про мої знаття й умілості, сказав мені, що всіх тих наук, які я подолав, ще мало, що треба мені ще добре вивчити всі циркуляри, інструкції, правила й накази, що доторкаються вчительських обов’язків.
Найголовніші з тих правил і циркулярів він мені ласкаво дав на прочитання, і я, найнявши підводу з парою добрих коней-ломовиків, перевіз їх до себе.
Перечитавши за шість місяців увесь той матеріал, я вже міг, нарешті, сказати, що добре втямив, яким повинен бути народний учитель, щоб бути справжнім учителем.
А щоб не розгубити так тяжко здобутої науки, я ще й склав собі коротенький конспект, який і вивчив напам’ять і надумав навіть його надрукувати на користь усім іншим людям, що схочуть стати вчителями, як і я.
Цей конспект був зложений так, що на кожне запитання прозою йшла відповідь віршами, щоб легше завчити її напам’ять.
У цьому конспекті було тільки два запитання, але відповіді вичерпували всю науку.
Ось як я склав той конспект.
Питання
Який повинен бути народний учитель, щоб мав право назватись учителем?
Відповідь
Релігійний, смирний, тихий,
Людський, лагідний, покірний,
Чемний, безінтересовний,
Пильний, совісний, тверезий,
Роботящий, красномовний,
Запопадливий, проворний,
Терпеливий, не сердитий,
Консеквентний, енергійний,
Рукодільний, музикальний,
Мудрий, здержливий, веселий,
Скромний, добрий, православний,
Уміркований, практичний,
Задоволений, тактовний,
Чорносотенно-лояльний.
Питання
Чого вчитель повинен боятися найбільше, щоб не зіпсуватись?
Відповідь
Нігілізму, юдофільства,
Революції, газети,
Хлопоманії, кадетів,
Страйкарів, книжок, есерів,
Спілок, збірок, октябристів,
Обновленців, пролетарства,
Автономії, петицій,
Лібералів, вільнодумства,
Нелояльності, крамоли,
Неповаги до начальства.
Вивчивши гаразд свій катехізис, я захопив його в кишеню і пішов знов до пана інспектора. А разом з тим вернув і дванадцять пудів циркулярів, найнявши знов добру підводу.
Пан інспектор був дуже втішений з мого конспекту; щоб краще впевнитись щодо моєї здатності, він звелів мені проказати його напам’ять з початку до кінця.
Я проказав.
Пан інспектор став ще ласкавіший. Але, мабуть, він бажав ще більше в мені впевнитись і звелів проказати те саме з кінця до початку.
Я проказав і від кінця до початку.
Пан інспектор став зовсім ласкавий і сказав, що може дати мені зараз посаду помічника вчителя в якому схочу селі та що плата мені буде, вважаючи на таку силу високих моїх прикмет, аж цілих двісті двадцять рублів на рік.
Я почав низенько кланятись і дякувати, тим часом пан інспектор раптом перепинив мою мову:
– Сподіваюся, що ви маєте свідоцтво від свого урядника про свою благонадежність.
Я остовпів. Усі добрі прикмети задля вчителювання я маю, а найголовнішого в мене нема.
– Не маю, – відповів я ледве чутно і почув, як немов поринаю в якусь безодню.
І я не дістав посади вчительської.
А щастя було таке близьке… Бо хіба ж не щастя одержувати мало не по сім карбованців на рік за кожну свою добру прикмету!
Примітки
Вперше надруковано в газ. «Рада». – 1906. – № 8. – 23 верес. – С. 2. Підпис: В. Сивенький. Подається за першодруком.
Часослов – богослужебна книга, містила релігійні пісні та молитви, у церковно-приходських школах використовувалась як читанка. Молитвослов – молитовник.
Аракчеев О. А. (1769 – 1834) – один з найреакційніших державних і військових діячів за царювання Олександра І, військовий міністр у 1808 – 1817 рр. Прізвище Аракчеева як душителя свободи стало прозивним.
Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 565 – 567.