26.09.1988 Гриби і радіація

Розмову вів Олександр Сидоренко

Компетентно

Панічний настрій у київських грибників з’явився в перших числах вересня, після публікації в «Комсомольской правде» замітки «Нездоровится грибам?», в якій викладалася суть вміщеного 26 серпня в газеті «Ленинградская правда» інтерв’ю із заступником голови комісії радіаційного контролю Ленінграда та області. Лейтмотив цих матеріалів такий: у Ленінградській області є території, де не рекомендусться збирати гриби через підвищений вміст у них радіонуклідів. Причина цього – «випадання чорнобильських опадів» у 1986 році.

Буквально наступного дня після публікації «Комсомолки» почали дзвонити телефони і в нас у редакції, потім лавиною пішли листи. Якщо навіть у Ленінградській області є райони, де не можна збирати гриби, то чому таких обмежень немає на території України, зокрема, в місцях, що безпосередньо прилягають до 30-кілометрової зони? – таке головне запитання містилося в них. І.Н.Ткаченко привіз просто до редакції цілу сумку грибів, зібраних у Вишгородському районі, які на ринку визнано непридатними до вживання. «Чому про місцевості з підвищеним вмістом радіонуклідів не поінформовано грибників, збирачів літніх ягід? – ставить слушне запитання Іван Наумович. – Торік збирав гриби в тих самих місцях і вони були «чистими», а тепер – «брудні». То що це, свідчення збільшення кількості радіонуклідів у грунті?»

Наш кореспондент зустрівся з рядом учених і спеціалістів і попросив їх роз’яснити, що ж відбувається з грибами.

– На Україні, як і в багатьох інших місцях європейської частини країни, є території з підвищеним вмістом у грунті штучних радіонуклідів, – розповідає начальник відділу радіаційної гігієни Міністерства охорони здоров’я УРСР О.О.Бобильова. Певна частина їх випала ще в «дочорнобильський період» у результаті випробувань в атмосфері ядерної зброї. Левову частку, природно, в деякі райони привнесла й сама радіаційна аварія на ЧАЕС. Міністерство охорони здоров’я СРСР ввело обмеження на використання сільгосппродукції та лісові заготівлі в цих місцях. Усі ділянки з підвищеними рівнями радіоактивності лісові господарства позначають спеціальними попереджувальними щитами. Лише в Київській області таких ділянок понад 250. Є вони і в Житомирській, Чернігівській областях, північних районах Ровенської області. Будь-яку промислову заготівлю продуктів лісу, зокрема, й грибів, заборонено в Поліському та Іванківському районах Київської області, Народицькому та Овруцькому – Житомирської.

– Але гриби, зібрані нашим читачем у Вишгородському районі, де, як він стверджує, немає жодних попереджувальних знаків, за висновком лабораторії ринку, «брудні»…

– Цілком можливо, що попереджувальні знаки в місцях їх збирання навмисно знесено, а може, ці території просто ще не зафіксовано. Це можуть бути, скажімо, ділянки десять на двадцять метрів. Провести таке детальне картування місцевості навіть самої Київської області дуже трудомістка робота, і знадобиться для неї не один рік, – вступає в розмову завідуючий відділом дозиметрії Всесоюзного наукового центру радіаційної медицини АМН СРСР професор І.А.Ліхтарьов. – І що означає «брудні»? На ринках приладами ДП-100 та іншими радіометрами проводиться вимірювання сумарного вмісту радіоактивних елементів, за формулою розраховують кількість сумарного цезію, припустимо, в цих самих грибах. Але чутливість приладів обмежена. Усе, що нижче за активність 110-8 кюрі на кілограм, визначається з великою похибкою. Нині встановлено науково обгрунтований норматив допустимого вмісту радіонуклідів – 510-8 кюрі на кілограм сирих і 310-7 кюрі на кілограм для сухих грибів.

– Чи «бруднішими», порівняно з минулим роком, стали вони?

– Ні.

– Чому, адже їх відбраковується нині на ринках значно більше?

– Просто цього року значно жорсткішим став норматив, – продовжує О.О.Бобильова. – Гранично допустиму кількість радіонуклідів знижено на цілий порядок.

– Тобто те, що сьогодні «брудне», рік тому вважалося «чистим»?

– Майже так.

– А чи не шкідливо це для здоров’я?

І.А.Ліхтарьов: Можна підрахувати. Навіть найзавзятіший любитель грибів навряд чи з’їсть їх за рік більше двох кілограмів. Якщо того самого цезію торік допускалося 510-7 кюрі на кілограм – удесятеро більше, ніж нинішнього року, то людина (якщо виключити навіть промивання та кулінарну обробку) могла додатково одержати за рахунок вживання цих грибів дозу опромінення приблизно 0.01 бера. А за рахунок фонового опромінення, медичних процедур, будівельних матеріалів тощо ми одержуємо в середньому за рік 0.5 бера. Тому «грибна додача» становила близько двох процентів.

– Йдеться про ті гриби, які сьогодні відбраковуються?

І.А.Ліхтарьов: Так.

– А як часто вони зустрічаються?

І.А.Ліхтарьов: Аналіз показав, що серед трубчастих (білі, красноголовці, підберезовики) таких до 10 процентів, якщо враховувати збирання і на територіях, прилеглих до 30-кілометрової зони. Серед пластинчастих (лисички, сироїжки, грузди) наднормативне забруднення зустрічається приблизно в половині випадків.

– А чи є якесь обгрунтування цього?

І.А.Ліхтарьов: Так, є. Радіоактивне забруднення грибів має переважно не структурний, а поверхневий характер. Отже, рівень радіоактивності тим вищий, чим більшу площу зовнішньої поверхні має гриб (як, наприклад, лисички, грузди), або ж чим ця поверхність «липкіша» (як у маслюків).

Моя особиста точка зору полягає в тому, що всі гриби, зібрані на території України, можна вживати в їжу без обмежень, але з одним важливим застереженням: із зон з підвищеним вмістом радіонуклідів у грунті їх необхідно обов’язково піддавати ретельному дворазовому обмиванню в проточній воді і варінню. Причому проварювати треба двічі і перший відвар обов’язково зливати.

Може здатися, що ці рекомендації надто прості і природні. Мовляв, і так гриби миють і варять. Але звичайно ці операції робляться досить недбайливо. А така обробка, за нашими експериментальними даними, істотно знизила рівень радіоактивного забруднення.

А втім, детальніше про це можуть розповісти спеціалісти Інституту гігієни харчування.

В.І.Смоляр, директор Інституту, професор: Справді, радіоактивність грибів осіннього сезону нинішнього року коливається в великих межах: від 210-9 до 510-7 кюрі на кілограм. Іншими словами: відзначаються як доаварійні рівні, так і такі, що перевищують нинішні допустимі нормативи. Як уже казали колеги – і це ще раз хотів би підкреслити – велике відбракування грибів на ринках пов’язане саме з жорстокішими нормативами.

«Брудні», за нинішніми мірками, гриби надходять на ринки Києва із Народицького, Овруцького, Коростенського районів Житомирської області, Чернігівського, Козелецького, Ріпкинського, Корняковського [! Корюківського?], Семенівського – Чернігівської та прикордонних з Білорусією районів Ровенської області.

М.В.Набока, завідуюча лабораторією радіаційної гігієни Інституту гігієни харчування, кандидат медичних наук: Кулінарна обробка дає змогу знизити вміст у грибах радіонуклідів на 85 процентів. Спільно з держсанепідслужбою та ветслужбою Києва розроблено програму по вивченню впливу кулінарної обробки на вміст радіонуклідів у грибах. Виявилось, що навіть просте миття, очищення лисичок від налиплого бруду, знижує вміст сумарного цезію на 40 і більше процентів. Замочування і варіння без додавання солі не дали істотного ефекту. Але вже 15 грамів солі на літр води (або на 900 грамів лисичок) знизили вміст цезію в грибах після їх варіння протягом 20 хвилин вдвічі, а при збільшенні варіння до 40 хвилин – в чотири рази.

Останнім часом з’явилася велика кількість маслюків, польських і білих грибів. Аналіз результатів їх досліджень на ринках Києва за вересень показав, що з 2586 проб лише 222 перевищували норматив. А з тих семи проб, які І.Н.Ткаченко приніс до редакції «Вечірнього Києва», чотири справді не відповідали нормативу за вмістом цезію.

– Райони, звідки надходять забруднені гриби, хоч і частково, але відомі. Чи не можна їх представити у вигляді схеми?

І.А.Ліхтарьов: Таку карту-схему ми готуємо. Вважаю, що її треба буде опублікувати [1].

– До початку наступного грибного сезону?

І.А.Ліхтарьов: Не зірвавши плоду, не дізнаєшся про його смак. Так і тут. Складання карти розпочалося, по суті, лише після 10 вересня [2], коли на ринках міста було зафіксовано збільшення кількості грибів із вищим за граничний вмістом сумарного цезію. Та й тепер банк даних щодо їх радіоактивності порівняно бідний. І за тими ж 222 перевищеннями скласти точну карту неможливо. Якщо читачі «Вечірнього Києва» допоможуть нам, то ми підготуємо її найближчими днями. Тому ті проби, які бракуються на ринках, треба нести до нас, вказавши при цьому точне місце, де їх зібрано.

– До «нас» – це куди? Багато хто телефонує до редакції і запитує саме про це: де можна перевірити гриби?

І.А.Ліхтарьов: Насамперед, на ринках. А якщо є сумніви – у лабораторіях міської санепідстанції (вулиця Естонська, 3), НДІ гігієни харчування (вулиця Леніна, 60), у центрі радіаційної медицини (вулиця Мельникова, 53).

– Ви тут переконувалі мене в тому, що в Київській області немає підстав для занепокоєння щодо грибів, і як же тоді бути із забороною на їх збирання під Ленінградом?

І.А.Ліхтарьов: Інформація по Ленінградській області в спеціалістів викликала здивування. Ми зв’язалися з колегами з Ленінградського НДІ радіаційної гігієни. Керівник відділу радіоекології доктор біологічних наук М.І.Болонов повідомив, ще бригади радіоекологів і дозиметристів провели детальне обстеження місць, вказаних на горезвісній карті в газеті. І «Ленинградская правда» 9 вересня фактично дала спростування раніше опублікованої інформації [2].

Наша довідка. У вміщеному в «Ленинградской правде» 26 серпня ц.р. матеріалі є таке обгрунтування заборони на збирання грибів: «Якщо в інших районах… нормальне фонове значення в межах 15 – 25 мікрорентгенів на годину, то в заштрихованому районі (маються на увазі ті райони на опублікованій карті, де гриби збирати не рекомендусться. – О.С.) воно досягає дво-, триразового перевищення…» Ми вже писали (див. «ВК» від 22.09.88 р.) про те, що до Чорнобильської аварії фон у нас у Києві, на Хрещатику, досягав 50 мікрорентгенів на годину. Тож, порівнявши ці цифри, читач сам зможе зробити висновок про доцільність цієї заборони.

– А самі ви де збираєте гриби?

О.О.Бобильова: У Бориспільському та Броварському районах.

І.А.Ліхтарьов: Збираю скрізь, де знаходжу. Ми з дружиною дотримуємось тих порад, про які я вже розповідав.

Вечірній Київ, 1988 р., 26.09, № 222 (13437).

[1] Насправді перша карта такого змісту була опублікована тільки через рік (“Грибы, ягоды и радиация” під 5 липня 1989 р.), коли уже утворилась організована антикомуністична сила (Народний рух) і коли укрначальникам стало, як в тому анекдоті, “не до грибів”. Так що заколисування наших “фахівців” не можна назвати інакше, як злочиною бездіяльністю, якщо вони через 2.5 роки після катастрофи тільки почали таку карту складати.

Анекдот, хто не знає, був такий: – Василий Иванович, белые в огороде! – Отстань, Петька, не до грибов.

[2] Два з половиною роки після вибуху “фахівці” не здогадувались, що така карта може знадобитись, і лише після 10.09.1988 р. прозріли. Але не забудемо й того, що для такого бидла, як хахлацький народ, карти справді непотрібні. Цікаво, що вибухнуло 10.09.1988 р., так що збільшилась кількість радіоактивних грибів ? Думаю, що надійшла вказівка началсьтва, замаскована під “збільшення”.

[3] Москалі, як панівна нація, мусять дбати про своє здоров’я уважніше, аніж таке робоче бидло як хахли. Бо бидла завжди вистачить, а якщо почнуть хворіти пани – буде погано.