16.11.1988 Непрості уроки гласності

А.Глазовий, В.Смага, кореспонденти «Робітничої газети». Київ

У столиці України відбувся мітинг під девізом «Екологія і ми»

Екологія нині цілком справедливо вважається другою за вагомістю – після загрози ядерної війни – проблемою планетарного значення. Власне, грань між ними умовна – оскільки мова йде про виживання людства. Трагедія Чорнобиля, аварія у Стебнику, погіршення екологічної ситуації в Запоріжжі, Черкасах, деяких інших містах України переконливо свідчать про те, що питання охорони природи гостро стоять і в нашій республіці.

13 листопада у Києві відбувся мітинг громадськості під гаслом «Екологія і ми». Ініціаторами його стали «неформали» – українознавчий клуб «Спадщина», студентське об’єднання «Громада» (Київський державний університет), асоціація «Зелений світ», екологічне об’єднання «Ноосфера». Взяли в ньому участь інші екологічні організації столиці: молодіжний екоцентр «Зелений світ», самодіяльна асоціація «Зелене милосердя», «Небайдужі».

Організатори мітингу своєчасно подали заявку на його проведення. Київський міськвиконком дав згоду. Мітинг відбувся на майдані біля Центрального стадіону.

Відкрив мітинг поет Дмитро Павличко. Промовець говорив про тривожну екологічну ситуацію у республіці, про труднощі, з якими зустрічається сьогодні перебудова, про необхідність активніше виступати на підтримку демократичних процесів у нашому суспільному житті. Д.Павличко висловив думку про те, що необхідно створити на Україні масову громадську організацію, яка об’єднала б усіх, хто прагне сприяти перебудові.

Юрій Щербак, письменник і медик, критикував працівників відомств, які вперто ігнорують громадську думку та неупереджені висновки спеціалістів. Насамперед це стосувалося Мінатоменерго СРСР. Було сказано також про те, що Міністерство охорони здоров’я республіки не сприяє розповсюдженню об’єктивної інформації про наслідки чорнобильської аварії.

На мітингу виступили також письменник В.Яворівський з Києва, львів’янин Р.Братунь, Л.Тараненко з Черкас, член-кореспондент АН УРСР Д.Гродзінський – відомий фахівець з питань радіології. Московський учений, доктор економічних наук Ф.Шипунов, керівник черкаського товариства «Екологія» Ю.Височин в своїх виступах порушували гострі екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища.

Про серйозні важливі речі говорили заступник голови Держкомприроди УРСР В.Кубрак та заступник голови Київського міськвиконкому Ю.Кочерга. Та, на жаль, серед учасників мітингу знайшлися люди, які намагалися заважати їм висловлювати свою думку. Факт цей свідчить про те, що культури демократії нам усім ще слід добре вчитися. Багатьох роки застою відучили не лише аргументовано мислити і говорити, але й уважно слухати інших. Чимало й таких, хто легко піддається емоціям, мітинговій ейфорії.

Виступи гостей з Прибалтики – представників Народного фронту Латвії та Руху сприяння перебудові Литви – слухали уважно. Слід, однак, зазначити, що вони значно відхилилися від теми мітингу, і вже зовсім далеко від екологічних проблем відійшли гість із Вірменії та деякі інші промовці, які марно намагалися, як то кажуть, увіпхати «весь сир в один вареник».

Грунтовністю, реалістичним науковим аналізом і прагненням накреслити конкретні шляхи розв’язання назрілих екологічних проблем привертали увагу виступи голови Ради по вивченню продуктивних сил УРСР АН УРСР С.Дорогунцова, професора Сімферопольського університету В.Пивоварова. Настав час конкретних справ. І найбільшу користь для розв’язання екологічних проблем республіки приносять ті, хто здатний винести на розгляд громадськості позитивну програму дій.

Екологічна ситуація в республіці, дійсно, непроста. Але чи варто впадати у крайності: занадто емоційний відчай або, навпаки, у казенний оптимізм?

Нашу природу ніхто не врятує, окрім нас самих. Громадська думка, підкріплена глибоким науковим аналізом, повинна стати вирішальною силою при затвердженні нових проектів хімічних виробництв, атомних станцій, водосховищ…

На мітингу можна було почути все, що властиво для непростого часу оновлення суспільного життя. Були схвильовані, щирі промови небайдужих людей. Але була і відверта демагогія. Були розумні, аргументовані виступи відомих спеціалістів. Але були й такі, з дозволу сказати, «узагальнення», які викликали сміх у присутніх.

Дуже добре, що на мітингу були представники природоохоронних, партійних, радянських та профспілкових органів. На власні очі вони могли пересвідчитися, що у самодіяльних об’єднаннях багато людей, які щиро підтримують перебудову, гаряче прагнуть зробити свій внесок в справу охорони рідної землі від загрози екологічної катастрофи. Але були й люди, які (і на мітингу це було видно), перебувають у полоні красивих фраз, далеких від реальності.

Природоохоронний рух – одне з найбільш масових і в цілому, позитивних явищ у нашому житті, народжених перебудовою. І той, хто його вперто не помічає або відверто боїться, демонструє рецидив захворювання часів застою – відрив від інтересів людей.

Мітинг продемонстрував нам, як багато у нас небайдужих, патріотично настроєних, здатних до серйозних справ людей. На мітингу було прийнято резолюцію, що закликає до повної гласності в питаннях екології, до проведення референдумів з екологічних питань, в першу чергу в галузі атомної енергетики. У вигляді звернення її буде передано до Верховної Ради УРСР.

Робітнича газета, 1988 р., 16.11.