Про острів Куба

Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха

У році тисяча п’ятсот одинадцятому переправилися на острів Куба, який, як я вже сказав, завдовжки як від Вальядоліда до Рима (де були просторі та многолюдні провінції), і почали і закінчили у вищезазначені способи, тільки ще більш і більш жорстоко [76].

Там сталось чимало примітних подій. Один касик й найголовніший владар, на ім’я Хатуей [Hatuey], раніше прийшов з острова Еспаньола на Кубу з багатьма людьми, щоб втекти від утисків і нелюдських діянь християн [77]; і коли він знаходився на цьому острові Куба і деякі індіанці повідомили йому новини, що туди переправилися християни, він забрав багатьох зі своїх людей і сказав їм:

«Ви вже знаєте, що кажуть, мов християни переправилися сюди, й ви вже маєте досвід, як вони поводилися з владарями таким-то, таким-то й таким-то, і ті люди з Хаїті [Haití] (тобто з Еспаньоли), явилися сюди робити те саме. Можливо, ви знаєте, чому вони так вчиняють?»

Ті сказали:

«Ні, тільки тому, що від природи вони жорстокі та злостиві».

І він сказав:

«Вони роблять це не тільки від цього, але й тому, що мають одного бога, якому уклоняються і якого дуже люблять, і щоб заволодіти їм у нас та уклонятися йому, прагнуть підкорити нас і вбити нас».

Він мав біля себе маленький кошик, повний золотих прикрас, і сказав:

«Дивиться – ось тут бог християн; влаштуємо для нього, якщо ви згодні, ареїто [areítos], (що означає танці або хороводи), і, може, ми його вблагаємо, і він накаже їм, щоб вони не чинили нам лиха».

І всі голосно сказали: «Це добре, це добре!» Вони танцювали перед ним, доки всі не втомилися. І після цього сказав владар Хатуей:

«Дивиться, як би там не було, якщо ми будемо зберігати його, то, щоб відібрати його в нас, вони, врешті решт, захочуть вбити нас; викинемо його в цю річку».

І всі заволали, щоб так і зробили, і так викинули його в одну велику ріку, що знаходилася там. Цей касик увесь час вислизав від християн від того, як вони прийшли на той острів Куба, знаючи їх, і захищався, коли на них наштовхувався, втім, у решті решт його схопили. І тільки за те, що він тікав від людей настільки несправедливих і жорстоких, і захищався від тих, хто хотів його вбити та закатувати до смерті його самого, і весь його народ, і нащадків, його спалили живцем.

І коли він був прив’язаний до стовпа, один чернець статуту Святого Франциска, святий чоловік, який там знаходився, сказав йому дещо про Бога і про нашу віру (про що той ніколи не чув), наскільки дозволяла та обмаль часу, що надали йому кати, і що якщо б той побажав увірувати в те, про що він йому казав, пішов би у небеса, де мав би вічну славу та відпочинок, а якщо ні, то мусив був би відправитися до пекла, щоб відчувати вічні муки та страждання. Той, трохи поміркувавши, спитав ченця, чи йдуть на небо християни. Чернець йому відповів, що так, але що йдуть ті, які були добрими. Й касик негайно відповів, не роздумуючи більше, що не хотів би відправитися туди, але краще до пекла, щоб не бути там, де вони знаходилися б, і щоб не бачити такого жорстокого народу. Такими є слава і честь, що їх Господь і наша віра здобули завдяки християнам, які прийшли в Індії.

Якось, коли ми відправилися, щоб отримати продовольство та дарунки, за десять ліг до одного великого поселення, і прибули туди, нам дали велику кількість риби і хліба, й іншої їжі з того, що ще змогли, але раптом диявол вселився у християн, і вони віддали мечу у моїй присутності (без якогось приводу чи причини) понад три тисячі душ, які сиділи перед ними, чоловіків, і жінок, і дітей. Там я побачив такі великі жорстокості, які ніколи живі не бачили та не могли й подумати, що побачать [78].

Іншого разу, після небагатьох днів, я відправив посланців, переконуючи їх, щоб вони не лякалися, до всіх владарів провінції Хабана, оскільки, згідно із чутками, вони довіряли мені, і щоб не ховалися, але щоб вийшли зустріти нас, ї що їм не зроблять нічого лихого (тому що через вчинені вбивства уся та земля жахнулася), і я зробив це за згодою капітана [79], і коли ми прийшли у ту провінцію, назустріч нам вийшли двадцять один владар і касик, і їх негайно схопив капітан, порушивши запевнення, які я їм дав, і хотів наступного дня спалити їх живцем, кажучи, що було б добре, щоб це панство колись відчуло на собі якесь лихо. І мені чималого коштувало витягти їх з багаття, але врешті решт вони врятувалися.

І після того, як всі індіанці із земель цього острова були перетворені на таких саме рабів і зазнали ті ж лиха, що й на Еспаньолі, вони почали непоправно вмирати й гинути, і всі почали тікати у ліси, а інші вішатися від безнадійності, і вішалися подружжями, і з собою вішали дітей; і через жорстокість одного іспанця, великого тирана (з яким я був знайомий) повісилися понад двісті індіанців. І загинула таким чином безліч людей.

Один королівський урядовець [80] домігся, щоб на цьому острові йому віддали в репартім’єнто [81] триста індіанців, і впродовж трьох місяців померли від тяжкої праці в копальнях двісті сімдесят, і від усіх залишилася тільки тридцять, тобто, десята частина. Після того йому дали ще стільки ж, і їх він також вбив, і йому давали ще, і він ще їх вбивав, поки не помер і диявол не уніс його душу.

Протягом трьох чи чотирьох місяців у моїй присутності померли від голоду, бо їхніх батьків і матерів позабирали у копальні, понад сім тисяч немовлят. Я бачив й інші жахливі речі. Потім вирішили відправитися уполювати індіанців, що ховались у лісах, де вчинили примітну різанину, і так сплюндрували та спустошили увесь цей острів, де мало кого сьогодні бачимо, і великі жаль і шкода – бачити його занедбаним і перетвореним на суцільну пустелю.

Примітки

76. Завоювання Куби, яку Колумб відкрив у 1492 р., відбувалось у 1510 – 1514 рр. Його ватажками були Дієго Веласкес де Куельяр (1465 – 1524), який з листопада 1511 й до смерті обіймав посаду губернатора Куби, та Панфіло де Нарваес (бл. 1470 – 1528), що прибув з Ямайки. В цьому поході брав участь і сам Б. де Лас-Касас (докладніше див.: Oviedo y Valdés. Historia… Tomo primero. – Pp. 495-496; Las Casas, Bartolomé de. Historia de Las Indias, III: 25-27, 29-30 ).

77. Хатуей до того був одним із вождів області Гуахаба [Guahaba] на південному заході острова Гаїті.

78. Йдеться про так звану різанину в Каонао [Caonao], що сталась у 1513 р. Лас-Касас докладно описує її в «Історії Індій» (Las Casas, Bartolomé de. Historia de Las Indias, III: 29).

79. Панфіло де Нарваеса.

80. Йдеться, імовірно, про Мігеля де Пасамонте, королівського скарбника.

81. Див. прим. 72.