[Вступ]

Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха

Індії було відкрито в тисяча чотириста дев’яносто другому році. Наступного року відправились оселитися [в них] деякі з християн-іспанців, отже, вже сорок дев’ять років у них є певна кількість іспанців [42]; першою землею, до якої вони прийшли, щоб заселити її, був великий і найблагодатнішій острів Еспаньола [43], що має шістсот ліг в окружності [44].

Є й інші дуже великі та незчисленні острови навколо, з усіх боків від нього, і всі вони були, і ми бачили їх, густонаселеними і повними тубільних народів, тамтешніх індіанців, так що це, мабуть, була найнаселеніша земля у світі. Материк, що знаходиться від цього острова найближче у двохстах п’ятдесяти лігах або трохи більше, має понад десять тисяч ліг вже відкритого морського узбережжя, і щодня відкривають ще, і все мов вулик повно людей там, що було відкрито до року сорок першого, так що здається, мов Господь помістив у тих землях усю кількість чи більшу частину роду людського.

Усіх цих разом узятих і незліченних людей Господь створив простими, без злостивості та двоєдушності, найпокірнішими та найвірнішими своїм природним владарям і християнам, яким вони служать, самими мирними і спокійними, без розбрату і заколотів, не сварливими, не дратівливими, без злопам’ятства, без ненависті, без мстивості, які тільки є у світі. Водночас вони є найтендітнішими, найслабкішими та найніжнішими за статурою, й такими, хто менш за все здатний переносити тяготи і швидше за всіх помирає від будь-якої хвороби, так що діти принців і шляхти серед наших, виховані серед насолод та розпещеного життя, не є більш тендітними, ніж вони, хоча б ті й були з роду трударів.

Разом із тим вони є людьми самими бідними, які не мають і не хочуть мати благ минущих, і тому не є ані пихатими, ані марнославними, ані жадібними. Їжа їхня така, що трапеза отців-відлюдників, здається, не була ні більш убогою, ні менш смачною, ні біднішою. Одягаються вони так, що зазвичай ходять голяка, прикривши соромні частини, щонайбільш – укривають себе плащем з бавовни, який прямокутним шматком тканини у півтори чи дві вари. Їхнє ліжко – циновка [45], а крім того вони сплять у певних підвішених мережах, які мовою острову Еспаньола називають хамакас [hamacas].

І те ж саме стосується [їхнього] чистого, неупередженого та живого розуму, дуже здібного та піддатливого до будь-якого доброго вчення, найпридатнішого для сприйняття нашої святої католицької віри і до того, щоб бути наділеним доброчесними звичаями; і вони ті, хто має найменші перешкоди для цього зі всіх, кого Господь створив у цьому світі. І вони такі наполегливі з тих часів, як колись розпочали отримувати відомості про справи віри, у тому, щоб дізнатися про них, і у відправленні таїнств Церкви і богослужіння, що, кажу, воістину священики мали потребу, що витримати їх, бути наділеними Господом даром видатного терпіння; і, нарешті, я чув, як казали численні іспанці-миряни протягом багатьох років і не один раз, не маючи можливості заперечувати добрість, яку в них бачили: «Ці люди точно були б найблаженнішими у світі, якщо б тільки знали Господа».

І до цих лагідних овець, наділених їхнім Творцем і Створителем вищезазначеними якостями, вдерлись іспанці, як тільки про них дізналися, мов люті вовки, і тигри, і леви, що зголоднілі за багато днів. І не було зроблено нічого іншого за сорок років у цих краях дотепер, і сьогодні, і в цей день це роблять, крім як вигублювати їх, вбивати їх, кривдити їх, гнобити їх, мучити їх і винищувати їх через вигадливі, й нові, й різноманітні, і ніколи ще не бачені, не читані і не чувані різновиди жорстокості, з яких про деякі буде сказано далі, настільки, що, якщо на острові Еспаньола було до трьох мільйонів душ [46], яких ми побачили, сьогодні немає з його тубільців і двохсот людей.

Острів Куба майже такий же завдовжки, як від Вальядоліда до Рима, сьогодні він майже цілком обезлюднів. Острів Сант-Хуан і Хамаїка [Jamaica] [47], острови дуже великі, і дуже благодатні, і гарні, обидва спустошені. На островах Лукайос [Lucayos] [48], що сусідують з Еспаньолою та Кубою з півночі, яких понад шістдесят разом із тими, що їх називають Острови Гігантів [49], та іншими великими та малими островами, з яких найгірший більш родючий і гарний, ніж королівський сад в Севільї, і де було понад п’ятдесят тисяч душ, немає сьогодні жодного створіння. Всіх їх убили, коли вивозили або вивезли на острів Еспаньолу, після того, як побачили, що його уродженці зникли.

Коли йшли на кораблі протягом трьох років, щоб розшукати на них людей, які залишилися б після того, як інші були вбиті, оскільки один добрий християнин був спонукуваний милосердям до тих, хто там знаходився би, щоб навернути їх і привести до Христа, то знайшли лише одинадцять людей, яких я бачив. Інші понад тридцяти островів, що є поблизу острова Сант-Хуан [50], з тієї ж причини знелюднілі та загублені. Буде на всіх цих островах суходолу більше ніж на дві тисячі ліг, який увесь безлюдний і порожній.

Стосовно великого материка ми впевнені, що наші іспанці своїми жорсткостями і гидотними діяннями спустошили та знищили понад десять королівств, більших, ніж уся Іспанія, з Арагоном і Португалією включно, і землю, удвічі більшу, ніж від Севільї до Єрусалима, що складає понад дві тисячі ліг – і зараз вони порожні, а були повні розумних людей.

І ми наводимо як дуже достовірний розрахунок, що загинули за ці зазначені сорок років через згадані тиранії та пекельні діяння християн, несправедливо і по-тиранському, понад дванадцять мільйонів душ, чоловіків, жінок і дітей; а насправді, на мою думку, і гадаю, що не помиляюсь, їх понад п’ятнадцять мільйонів [51].

Два загальноприйняті та головні способи мали ті, хто приходив туди і називав себе християнами, щоб викоренити та стерти з лиця землі ці нещасливі нації. Один – несправедливими, жорстокими, кривавими й тиранічними війнами. Другий, після того, як вони вбивали всіх, хто міг би жадати свободи, чи зітхати по ній, чи думати про неї, або [мріяти] про порятунок від мук, які терпіли, а такими були всі місцеві природні владарі та зрілі чоловіки (тому що за загальним правилом у війнах залишали живими лише підлітків і жінок) – взяти їх у найбільш суворе, жахливе та тяжке рабство, якого ніколи не зазнавали ані люди, ані тварини. І цими двома способами пекельної тиранії обмежувалися, і до них зводилися або виявлялися їхніми різновидами всі інші численні та різноманітні засоби винищення цих народів, що їх не перелічити.

Причина, з якої християни вигубили та винищили стільки, й таких, і таку незліченну кількість людських душ, полягала, в кінцевому рахунку, лише в тому, щоб мати золото, і напхати себе багатствами, і піднятися до якомога вищого становища, не домірного їх особистостям (про що варто знати); через ненатлі жадобу та марнославство, які вони мали, і які були більшими, ніж могло б бути у цілому світі, та через те, що землі ці були такими благодатними й такими багатющими, а люди такими сумирними, такими терплячими, та їх було так легко підкорити, і до яких вони мали не більше поваги, і не більше цінували і рахували не за більше (це правда, бо знаю й бачив це), не скажу, як за тварин (бо молю Бога, щоб до них ставилися і з ними поводились як із тваринами), а як за гній на дворі, і навіть за менше.

Ось так вони попіклувалися про їхні життя й душі, й з цієї причини всі згадані сотні тисяч і мільйони померли поза вірою й таїнствами. І загальновідомою істиною, яку всі, навіть тирани та вбивці, знають і визнають, є те, що ніколи індіанці в усіх Індіях не зробили жодного лиха християнам, але вважали їх прибульцями з небес, допоки спочатку саме від них багато разів не зазнали самі, або ж їхні сусіди, найчисленніші лиходійства, грабунки, вбивства, насильства та кривди.

Примітки

42. З цих слів випливає, що початок «Найстислішого повідомлення» було написано у 1541 р.

43. Христофор Колумб вперше прибув на Еспаньолу (Гаїті) 5 грудня 1492 р.

44. В Іспанії XVI ст. вживалися дві міри довжини, що мали назву ліга: кастильська (коротка) – близько 4,2 км та морська (довга) – близько 5,6 км. Довжина берегової лінії острова Гаїті (2459 км) приблизно дорівнює 600 кастильським лігам.

45. 1 вара = 83,6 см.

46. Сучасні дослідники оцінюють чисельність населення Еспаньоли напередодні приходу європейців від приблизно 400 тисяч (Франк Мойя Понс [Frank Moya Pons]) до 1,1 мільйона (Рудольф Замбардіно [Rudolf Zambardino]) осіб (Denevan, William M. Native American Populations in 1492: Recent Researches and revised Hemispheric Estimate // The Native Population of the Americas in 1492. Second Edition / Ed. by William M. Denevan. – Madison, WI, The University of Wisconsin Press. 1992. – Pp. xxiii-xxiv).

47. Пуерто-Рико та Ямайка.

48. Сучасні Багамські острови.

49. Сучасні острови Кюрасао, Аруба та Бонайре (Підвітряні).

50. Йдеться про Віргінські острови та острови Барловенто (Навітряні).

51. Розрахунки Лас-Касаса стосовно втрат корінного населення Америки зазвичай вважають завищеними.

Прецінь, згідно з даними, що їх приймає більшість фахівців, напередодні Конкісти, у 1519 р., населення Мексики без Юкатану складало 10 – 14 мільйонів осіб: цифру в 11 млн. людей у 1948 р. запропонували Шерборн Кук і Вудроу Бора, Рудольф Замбардіно у 1981 р. обгрунтовував цифру 6 – 10 млн., Томас Вітмор у 1991 р. прийшов до показника близько 14 млн. чол. (див.: Denevan, William M. Native American Populations in 1492. – Pp. xxi-xxii).

До 1548 р. воно скоротилося до 3,6 млн., а до 1568 – до 2,65 млн. (Cook, Sherburne Friend and Woodrow Wilson Borah. Essays in Population History: Mexico and the Caribbean, Vol. 1. Berkeley – Los Angeles – London, University of California Press, 1971. – P. 82, tabl. VIII; Zambardino, Rudolf. Errors in Historical Demography // Institute of Mathematics and Its Application. V.17, n.23 (1981). – Pp. 234-240).

Населення імперії інків Тавантінсуйу на 1532 р., за різними оцінками, складало 8 – 15 мільйонів людей. Нижню цифру вказує К. Смит (Smith, C.T. Depopulation of the Central Andes in the 16th Century // Current Anthropology. 1980. V.11, No 4/5. – P. 460), верхню – С.І. Семенов (Семенов С.И. Перу. Исторический очерк // Латинская Америка. Энциклопедический справочник. Том 2. – Москва, Советская Энциклопедия, 1982. Стб.982). Ю. Є. Березкін вважає прийнятною цифру в 9 – 12 млн. людей (Березкин Ю.Е. Инки. Исторический опыт империи. – Ленинград, Наука, 1991. – Сс.78, 194), Натан Вахтель [Nathan Wachtel] – 10 – 11,2 млн., Нобль Девід Кук [Noble David Cook] – до 12,8 млн. (см.: Denevan, William M. Native American Populations in 1492. – Pp. xxiv-xxv).

В 1571 р. індіанці Анд і тихоокеанського узбережжя Перу нараховували 311,3 тисячі платників податей. Виходячи з того, що на одного платника припадало в середньому 4 члени родини, чисельність індіанського населення цього регіону можна оцінити в 1,56 млн. людей (Smith, C.T. Depopulation of the Central Andes… – P. 453); беручи до уваги, що населення Перу (без Амазонії) відноситься до населення території всього Тавантінсуйу приблизно як 1:1,51, маємо загальну чисельність індіанського населення Андійського регіону в той час приблизно у 2,35 млн. людей.

Якщо припустити, що зменшення чисельності індіанського населення в Андах в 1432 – 1572 рр. відбувалося більш-менш рівномірно, то за 1532 – 1548 рр. воно складатиме 3,1 – 5,1 млн. людей. Отже, депопуляція лише у двох найбільш розвинених і населених на момент Конкісти регіонах Нового Світу на 1548 р. склала: для Мезоамерики – 6,4 – 8,4 мільйони людей, для Андського регіону – 3,1 – 5,1 мільйони, до яких слід додати ще близько 500 тисяч індіанців Антильських островів, на той час майже цілком винищених, тобто, загалом 10 – 12 млн. людей.

Якщо ж розглядати період до 1570 р., втрати індіанського населення складатимуть: в Мезоамериці – 7,35 – 9,35 млн., в Андах і сусідніх областях – 7,65 – 9,65 млн., разом (з урахуванням Антильських островів) – 15,55 – 19,55 млн. осіб.

Джаред Даймонд наводить оцінку, згідно з якою депопуляція (вимирання) доколумбового населення Нового Світу склала 95 відсотків (Даймонд, Джаред. Зброя, мікроби і харч: витоки нерівностей між народами / Переклад з англійської та наукова редакція Тараса Цимбала. – Київ, Ніка-Центр, 2009. – Сс. 74, 204). Жахливі цифри Лас-Касаса виявляються не перебільшенням, а доволі коректним прогнозом.

Щоправда, сучасні дослідники, аналізуючи причини демографічної катастрофи, яка спіткала корінне населення Америки, роблять наголос на епідемічних хворобах, занесених європейцями та африканцями та, особливо, хатніми тваринами, завезеними із Старого Світу, до яких місцеве населення не мало імунітету. Вважається, що дев’яносто відсотків втрат індіанського населення протягом першого століття після Конкісти є наслідками інфекцій, завезених ззовні (Sánchez Albornoz Nicolas. La población de la América colonial española // Historia de América Latina. Universidad de Cambridge. Leslie Bethell, ed. Tomo 4. América Latina colonial: población, sociedad y cultura. – Barcelona, Editorial Crítica, 1990. – Pp.8-9; Restall, Matthew. Seven Myths of the Spanish Conquest. – Oxford, Oxford University Press, 2003. – Pp. 140-141; Márquez Morfín L., Rebecca Storey. Population History in Precolumbian and Colonial Times // / (ed.), (ed.). – Oxford, Oxford University Press, 2016. – Р. 194).

Втім, масова смертність від хвороб значною мірою обумовлюється не лише браком біологічного імунітету, але й низьким рівнем життя, недоїданням і виснажливою працею.