Про Срібну Ріку

Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха

З року тисяча п’ятсот двадцять другого чи двадцять третього три або чотири рази відправлялися капітани на Срібну Ріку [246], де є великі царства і провінції, і з людьми дуже ставними та розумними. Загалом знаємо, що вони спричинили смерті та руйнування, [але] не знаємо подій у подробицях, оскільки вона знаходиться далеко осторонь від того, що зазвичай розглядають як Індії, не знаємо подій, про які можна було б розповісти як про визначні.

Прецінь, не маємо жодного сумніву, що там були скоєні й зараз скоюються ті ж діяння, що і в інших краях. Бо це ті самі іспанці, і між ними ті, хто знаходився в інших [землях], і оскільки вони йдуть, щоб стати багатіями і великими панами, як інші, то це не може статись інакше, як через різанини, та бійні, та грабіжі, та винищення індіанців, відповідно до збоченого порядку та шляху, якими вони, як й інші, слідують.

Після того, як було написано зазначене, ми з великою достеменністю дізналися, що вони сплюндрували і зробили безлюдними просторі провінції та царства тієї землі, і скоїли бузувірські вбивства і жорстокості стосовно тих нещасних народів, у яких відзначились як й інші, та більше, ніж інші, тому що мали для цього більші можливості, оскільки знаходились далі від Іспанії та більшою мірою жили без порядку та правосуддя, хоч його в усіх Індіях не було, як видно з усього викладеного вище.

Серед іншого незліченного прочитали у Раді Індій те, про що буде сказано нижче. Один губернатор-тиран наказав деяким своїм людям, щоб вони відправилися до деяких індіанських поселень, і якщо їм не дадуть їжі, вбили б у них всіх. Відправилися з цим дозволом, і оскільки індіанці, як своїм недругам, не захотіли їм того дати, а більше із страху бачити їх, і від того, що втекли від них через відсутність поблажливості, порубали мечами понад п’ять тисяч душ.

Далі, прийшли віддатися в їхні руки і вручити себе їм на службу певна кількість мирних людей, до яких вони, імовірно, посилали покликати, і чи від того, що вони не прийшли так швидко, чи тому, що це в них так встановлено і є їхнім загальноприйнятим звичаєм, побажали вкорінити в них якомога більший жах і переляк, і губернатор наказав, щоб їх усіх віддали в руки інших індіанців, яких ті мали своїми ворогами. І вони, із плачем і зойками просили, щоб вони їх [краще] вбили, але не віддавали їх ворогам; і оскільки вони не схотіли виходити з приміщення, в якому знаходилися, їх порубали на шмаття, а вони вигукували і казали: «Ми прийшли з миром служити вам, а ви нас убиваєте: наша кров нехай залишиться на стінах свідоцтвом нашої несправедливої смерті та вашої жорстокості». І був цей вчинок, поза сумнівом, примітним і вартим того, щоб його розглянути, а ще більше – засмутитися.

Примітки

Срібна Ріка – Ріо-де-Ла-Плата, тобто Аргентина.

246. Гирло Ріо-де-Ла-Плати було відкрито у 1515 р. Хуаном Діасом де Солісом [] (бл. 1470 – 1516). Перша європейська фортеця на цій території була заснована у квітні 1527 р. італійцем на кастильській службі Себастьяном Каботом [Sebastián Caboto] (бл. 1474 – 1557). Наступного року туди ж прибула експедиція Дієго Гарсії де Могера [Diego García de Moguer] (1484 – 1544). Поки Кабот і Могер сперечалися між собою, індіанці тімбуе [timbues] влітку 1528 р. захопили та спалили іспанське поселення.

У січні 1536 р. на Ріо-де-Ла-Плата прибув аделантадо Педро де Мендоса-і-Лухан [Pedro de Mendoza y Luján] (бл. 1499 – 1537), який наступного місяця заснував Буенос-Айрес, однак, у грудні того ж року іспанське поселення було захоплено та спалено місцевими індіанцями керанді [querandies].

Аделантадо (букв. «той, хто попереду») – кастильський феодальний титул, що надавався особі, яка отримувала право завоювати певну територію і управляти цією територією після завоювання. Титул аделантадо мали, зокрема, завойовник Перу Франсіско Пісарро Гонсалес, завойовник Гватемали Педро де Альварадо, завойовник Юкатану Франсіско де Монтехо-і-Альварес, завойовник Аргентини Педро де Мендоса та інші. Титул міг надаватися як довічний або як спадковий.

Після Мендоси правителями Ріо-де-Ла-Плати були: у 1536 – 1538 рр. губернатор Хуан де Айолас [] (бл. 1493 – 1538), у 1538 – 1539 тимчасові губернатори-суперники Франсіско Руїс Галан [] (1500 – 1541) та Домінго Мартінес де Ірала [Domingo Martínez de Irala] (1509 – 1556), у 1539 – 1542 губернатор Домінго Мартінес де Ірала, у 1542 – 1544 аделантадо та губернатор Альваро Нуньєс Кабеса де Вака [] (бл. 1490 – 1559), у 1544 – 1556 знов Домінго Мартінес де Ірала.