Про Нову Іспанію і Пануко та Халіско

Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха

Після того, як було скоєно величезні жорстокості і згадані вбивства, й ті, про які не стали казати, у провінціях Нової Іспанії та Пануко, з’явився в Пануко інший тиран, позбавлений почуттів і жорстокий, року тисяча п’ятсот двадцять п’ятого [154], який, скоївши безліч жорсткостей, і затаврувавши залізом багатьох і величезну кількість як рабів вищезазначеними способами, хоча вони були люди вільні, і відправивши навантажені [ними] численні судна на острови Куба та Еспаньола, де їх можна було б краще продати, остаточно спустошив усю ту провінцію; і було там, що за одну кобилу давали вісімдесят індіанців, розумних душ [155].

Звідти він був призначений для управління містом Мехіко і всією Новою Іспанією разом з іншими великими тиранами в якості оїдорів [156], а він – президента. І він разом із ними скоїв такі величезні лиходійства [157], стільки жорсткостей, пограбунків й гидоти, що неможливо було б повірити. І через них виявилася вся та земля настільки сплюндрованою, що, якщо б Господь не стримав їх завдяки опору ченців святого Франциска [158], а потім і новому розпорядженню про Королівську Аудієнсію, добру і приязну до всілякої доброчесності [159], за два роки залишилося б від Нової Іспанії те саме, що й від острова Еспаньола.

Була серед них людина, з його компанії, яка, щоб оточити муром один свій великий сад [160], привела вісім тисяч індіанців, які працювали, не отримуючи ані платні, ані їжі, так що від голоду невдовзі полягли мертвими, а він цим анітрохи не перейнявся.

Як тільки їхній ватажок, який, як я сказав, закінчив плюндрувати Пануко, дізнався новину, що йшла названа добра Королівська Аудієнсія, він вигадав йти всередину країни, щоб пошукати, де б потиранствувати [161], й силоміць вивів із провінції Мехіко п’ятнадцять чи двадцять тисяч людей, щоб вони несли для нього та іспанців, які йшли з ним, вантажі, з яких повернулися тільки двісті, і причиною було те, що всі інші там повмирали.

Він прибув до провінції Мечуакан [Mechuacam], що в сорока лігах від Мехіко, ще одну таку ж [велику], таку благодатну й таку ж повну народу, як Мехіко, й вийшов зустріти його її король і владар [162] на чолі ходи незліченної кількості людей, і зробив йому тисячу послуг і дав тисячу дарунків; і він негайно схопив згаданого короля, оскільки мав відомості, що той багатий на золото та срібло [163], і щоб він віддав йому більше скарбів, тиран почав його катувати [164]: на ноги йому надягли колодки й, розтягнувши тіло, прив’язали його за руки до деревини, і поставили біля ніг жаровню, і хлопчисько маленьким кропилом, зволоженим в олії, час від часу оббризкував їх, щоб у нього як слід підсмажилася шкіра; і з одного боку стояла жорстока людина, яка зі спорядженого арбалету цілила йому в серце, а з іншої – інша, із жахливим псом, який кидався на нього, щоб умить порвати його на шмаття, і так його катували, щоб він видав їм скарби, яких той домагався, доки один чернець-францисканець [165], дізнавшись про це, не вирвав його з їхніх рук, і від цих тортур той врешті решт помер [166]. І таким чином вони закатували і вбили багатьох владарів і касиків у тих провінціях, щоб вони віддали їм золото.

Один тиран у той саме час, турбуючись в якості вісітадора [167] більше про гаманець і майно, щоб награбувати їх в індіанців, ніж про їхні душі та особи, дізнався, що деякі індіанці мали схованих ідолів, оскільки злощасні іспанці ніколи не вчили їх про іншого, кращого Бога, – він схопив владарів, поки вони не видали йому ідолів, гадаючи, що ті були із золота та срібла, для чого жорстоко і несправедливо їх покарав. І щоб не зірвався його намір, а він був – пограбувати, – змусив касиків, щоб ті купили ідолів, і їх купили за золото та срібло, яке змогли знайти, щоб уклонятися їм замість Бога. Такими є діяння і приклади, які роблять, і честь, яку віддають Господові в Індіях злополучні іспанці.

Пройшов цей великий тиран капітан із Мечуакана до провінції Халіско, яка кишіла і була наповнена мов вулик людьми, найнаселенішої та найблагодатнішої, бо вона була з найбільш плодючих та захоплюючих в Індіях; в ній було поселення, що простягалося на сім ліг. Коли він увійшов туди, вийшли владарі та народ з дарунками та радістю, як мали звичай всі індіанці, щоб зустріти його.

Він почав чинити жорстокості та лиходійства, як завжди, і як всі там мають за звичку, і набагато більше, щоб досягти мети, яку мають за Бога, а саме – золота. Він спалював поселення, захоплював касиків, катував, скількох міг, перетворював на рабів. Він вів незліченну кількість закутих у ланцюги, жінки з новонародженими дітьми, навантажені поклажею, яку несли для кепських християн, не маючи сил тримати ще й немовлят через тяжку працю та виснаження від голоду, кидали їх на шляхах, де незліченна кількість їх гинула.

Один кепський християнин схопив насильницькі одну дівчину, щоб зогрішити з нею, і коли мати накинулася на нього, щоб її відібрати, витяг кинджал або меч і відрубав одну руку матері, і іншу дівчинці, тому що та не схотіла поступитися, а потім вбив її ударами кинджала.

Серед іншого він наказав затаврувати як рабів, беззаконно, бо вони були вільними (якими всі є) чотири тисячі чотириста чоловіків, і жінок, і дітей, одного року, на грудях їхніх матерів, і двох, і трьох, і чотирьох, і п’яти років [168], хоч вони і вийшли прийняти його з миром, не кажучи вже про незліченне інше, що пропускається.

Коли завершилися нескінченні несправедливі та пекельні війни, і різанини, які він під час їх скоїв, він обернув ту країну у звичайне і подібне чумі тиранічне рабство, в яке всі тирани-християни в Індіях мають звичай і намагаються брати тих людей. І він дозволив своїм власним домоправителям і всім іншим коїти жорстокості та спричиняти муки, ніколи не чувані, щоб отримувати від індіанців золото й данину. Його домоправитель [169] вбив безліч індіанців, вішаючи їх, і спалюючи живцем, і кидаючи лютим псам, і відрубуючи їм ноги, й руки, й голови, і відрізаючи язики, з тієї лише причини, щоб залякати їх, і щоб вони покірливо служили б і давали золото і данину, бачачи в ньому і знаючи його як видатного тирана, не кажучи вже про численні побиття, і палиці, і ляпаси, й інші різновиди жорстокості, які вони чинили щодо них повсякденно і в яких повсякчасно вправляються.

Кажуть про нього, що він сплюндрував і перетворив на попіл вісімсот поселень у тому королівстві Халіско, що спричинило те, що з відчаю (коли побачили, що всі інші так жорстоко загинули) [індіанці] повстали і пішли у ліси, і дуже справедливо і по заслузі вбили деяких іспанців. І потім, через несправедливості та утиски з боку інших, нових тиранів [170], які там пройшли, щоб сплюндрувати інші провінції, що вони називають відкриттям, зібралося багато індіанців, які влаштували фортеці на деяких скелях, і стосовно їх сьогодні знову скоєно такі жорстокості, що майже геть спустошена й винищена вся та простора земля, і вбиті незлічені люди [171].

І злощасні сліпі, яким Господь попустив прийти до розуму переверненого, не бачать найсправедливішої причини, і багатьох причин, сповнених всілякої справедливості, які індіанці мали згідно із законом природним, божественним і людським, щоб порвати їх на шмаття, якщо б мали сили та зброю, та викинути їх зі своїх земель, і найнесправедливішої, і сповненої всілякого беззаконня, і засуджуваної всіма законами, яку вони мають, щоб на додаток до стількох образ, й тираній, і великих та неспокутуваних гріхів, які вони стосовно тих скоїли, знов повернутися до війни, думають, і кажуть, і пишуть, що перемоги, які вони здобули над невинними індіанцями, винищивши їх, всі їм дарував Господь, оскільки, мовляв, їхні беззаконні війни були справедливі, бо радіють, і славлять, і дякують Господові з приводу своїх тиранств, як це робили ті тирани-розбійники, по яких каже пророк Захарія, глава 11: Pasce pecora occisionis, quoe qui occidebant non dolebant sed dicebant, benedictus deus quod divites facti sumus. «Паси отару, яка на заріз, що ріжуть їх їхні купці, а продавці не сумують, але кажуть: "Благословенний Господь, що я збагатів!"» [172].

Примітки

154. Нуньо Бельтран де Гусман [Nuño Beltrán de Guzmán] (1490 – 1558) – походив зі знатної кастильської родини, яка мешкала у Гвадалахарі (його батько був головним альгвасилом інквізиції), у 1520 – 1521 рр. брав участь у придушенні повстання коммунерос, був охоронцем короля та імператора Карла, з 1523 р. знаходився на службі у королівського секретаря Франсіско де Лос-Кобоса. Наприкінці 1525 р. призначений губернатором Пануко, однак до Америки (на Еспаньолу) прибув лише 1526 р., а до Пануко – у травні 1527 р.

155. Згідно з повідомленням єпископа-електа Мехіко Хуана де Сумарраги, за два невеликим роки, із травня 1527 до серпня 1529 р. із Пануко на острови було вивезено в якості рабів не менше 9 чи 10 тисяч індіанців (Colección de documentos inéditos, relativos al descubrimiento, conquista y organización de las antiguas posesiones españolas en América e Oceanía. Tomo XIII. – Madrid, Imprenta José María Perez, 1870. – P. 145).

156. Оїдори – члени аудієнсії, колективного органу, що здійснював адміністративну та судову владу в іспанських колоніях.

157. Нуньо де Гусман був призначений президентом першої Королівської Аудієнсії Мехіко грамотою від 13 грудня 1527 р.; оїдорами (членами) Аудієнсії були призначені Хуан Ортіс де Матієнсо [Juan Ortiz de Matienzo], Дієго Дельгадільо [Diego Delgadillo], Дієго Мальдонадо [Diego Maldonado] та Алонсо де Парада [Alonso de Parada] (два останні померли до вступу на посаду). Фактично свою діяльність у Мехіко Аудієнсія на чолі з Гусманом розпочала у грудні 1528 р.

158. Зокрема, украй негативну позицію стосовно першої Аудієнсії зайняв єпископ-елект Мехіко Хуан де Сумаррага.

159. Друга Аудієнсія Мехіко була призначена королівською грамотою від 12 січня 1530 р. Її президентом став єпископ Санто-Домінго Себастіан Рамірес де Фуенлеаль [], а оїдорами – Хуан Сальмерон [Juan Salmerón], Алонсо Мальдонадо [Alonso de Maldonado], Франсіско де Сеїнос [Francisco de Ceinos] та Васко де Кірога []. Фактично вона розпочала діяльність з листопада 1530 р.

160. Йдеться про сад Дієго Дельгадільо в Такубі, який він відібрав у іншого конкістадора (См.: Colección de documentos inéditos…. Tomo XIII. P. 126).

161. Нуньо де Гусман вийшов у похід 21 грудня 1529 р., тобто ще до призначення Другої Аудієнсії. Причиною його уходу з Мехіко стали відомості з Іспанії, що 6 липня 1529 р. король призначив Кортеса капітан-генералом (командувачем іспанськими військами) Нової Іспанії і дарував йому титул маркіза Долини Оахака, що надавало права на великі володіння у Новому Світі.

162. Тангашоан Цінціча [Tangáxoan Tzíntzicha] – касонсі (верховний правитель) тарасків, що населяли Мічоакан, з 1521 р., у 1522 р. визнав владу іспанського короля й охрестився на ім’я Франсіско Касонсі.

163. Згідно із Сумаррагою, ще до походу Гусман отримав від касонсі Тангашоана 400 марок (92 кг) золота та 1000 марок (230 кг) срібла (Colección de documentos inéditos…. Tomo XIII. P. 131).

164. Гусман організував проти Тангашоана процес на підставі доносу якогось Франсіско де Вільєгаса [Francisco de Villegas], енкомендеро, який стверджував, що касонсі наказав убити деяких іспанців, а також звинувачував його в ідоловірстві та содомії (Proceso, tormento y muerte del Cazonzi, último gran Señor de los tarascos por Nuño de Guzmán, 1530 / Introducción , versión paleográfica y notas de Armando M. Escobar Olmedo. – Morelia, Michoacán, México, Frente de Afirmación Hispanista, A. C., 1997. – Pp. 36, 49-50, 59-60, 88-90). Суд відбувся у Пасо-дель-Ріо-де-Нуестра-Сеньйора-де-Пуріфікасьон (Конгуріпо [Conguripo]) з 26 січня до 14 лютого 1530 р.

165. Згідно із «Повідомленням із Мечуакану» (глава XXIX) це був брат Мартін де Хесус [fray Martín de Jesús] чи Мартін де Чавес [Martín de Ch[a]vez], настоятель монастиря францисканців в Цінцунцані. Насправді йому вдалося тільки припинити тортуру вогнем.

166. У дійсності касонсі Тангашоан був засуджений до удушення та спалення і страчений 14 лютого 1530 р. у Конгуріпо. Матеріали судового процесу наступним чином описують його смерть:

«І потім Нуньо де Гусман наказав Хуану де Бургосу [Juan de Burgos], головному альгвасилу цього війська, щоб він прочитав названий вирок і виконав його згідно із тим, що в ньому міститься. І потім названий головний альгвасил на виконання вищесказаного поклав на землю циновку, зроблену на штиб довгого кошику, і [засудженого] було до неї вміщено, й після того, як його за ноги прив’язали до кінського хвосту, то гучним голосом Перо Мартін [Pero Martín], глашатай цього війська, проголосив: «Таким є правосуддя, що його наказав вчинити Імператор, і Королева, наші владарі, й найсвітліший пан Нуньо де Гусман, президент Нової Іспанії та капітан-генерал цього війська від їхнього імені, стосовно цієї людини як зрадника, ідоловірця і за те, що вбили багатьох іспанців за його наказом. Наказано його проволокти та спалити за це. Хто так вчиняє, нехай так заплатить!» І після того, як його проволокли навколо табору й доставили до зазначеної переправи, на нього надягли гарроту, й удушили, і спалили» (Proceso, tormento y muerte del Cazonzi… P. 123).

167. Вісітадор – посадова особа, що перевіряла за дорученням центральної влади стан справ на місцях.

168. Під час процесу про зловживання одного з підручних Гусмана, Бальтасара де Торкемади [Baltasar de Torquemada], його адвокат, такий собі Грегоріо де Сальданья [Gregorio de Saldaña] цинічно заявляв, що Гусман дозволяв таврувати індіанців (тавро у вигляді літери «R» накладалося розпеченим залізом на ліву сторону обличчя) лише починаючи с шестирічного віку (Chipman, Donald E. Nuño de Guzmán y la provincia de Pánuco en Nueva España. 1518-1533. – México, Centro de Investigaciones y Estudios Superiores en Antropología Social, 2007. – P. 145).

169. Хуан Перес де Хіхон [Juan Perez de Gijón].

170. Після уходу Гусмана Новою Галісією у 1536 управляв Крістобаль де Оньяте, у 1536 – 1538 рр. – губернатор Дієго Перес де Ла-Торре [Diego Perez de la Torre] (бл. 1482 – 1538), у 1538 – 1540 рр. – губернатор Франсіско Васкес де Коронадо [Francisco Vázquez de Coronado] (1510 – 1554), з травня 1540 р. у зв’язку із його походом на північ управління провінцією знову здійснював Оньяте.

171. Йдеться про так звану «Війну в Міштоні [Mixtón]», повстання племен кашканів, сакатеків, а також гуачіле, кора, текуече й гуамаре, що відбувалось у 1541 -1542 р. Воно було настільки серйозним, що похід для його придушення очолив віце-король Нової Іспанії Антоніо де Мендоса.

172. Захарія, 11, 4-5.