З життя Державного заповідника «Конча-Заспа» в 1928 р.

Микола Шарлемань

Зима 1927‐28 р. була надзвичайно довгою та суворою. Сніг випав в середині листопада, тоді‐ж почалися великі морози. Зима продовжувалася до середини квітня. Снігу протягом зими випало багато, лід на озерах був грубий. Ще в середині квітня на оз. Кончі був лід. Така зима викликала в нас, та й не тільки в нас, велику придуху риби. В деяких озерах від придухи загинула майже вся риба, навіть річки Припять, почасти Десна зазнали нього лиха. На озерах «Конча та Заспа» для боротьби з придухою було зроблено 70 великих ополонок, що їх доводилося через люті морози, сливе що‐дня, прорубувати. Ці засоби дали дуже позитивні наслідки: придухи в заповіднику не було, тоді як у околишніх озерах загинула майже вся риба. Зі слів рибалок, після придухи риби в озерах Київської округи зменшилося приблизно на половину, а в заповіднику, як це довів осінній спробний влов, кількість риби помітно збільшилася. Сувора зима дуже негативно відбилася й на птахах. З осени в районі Заповідника було до 10 табунів куріпок. Деякі табуни складалися з кількох десятків особнів. Коли землю вкрив грубий шар снігу, куріпки почали шукати їжу та ховатися від холоднечі коло стогів сіна на селянських луках. Туди вони переселилися, не вважаючи на те, що в Заповіднику їх підгодовували просом та половою. Тут браконьєри, яких в сусідстві Заповідника є чимало, виловлювали бідних птахів дуже простим способом: викопували в снігу вузьку, але глибоку ямку, кидали в неї трохи зернин, зверху ставили сільця. Куріпка встромлювала в ямку голову, потрапляла в сільце. Багато загинуло куріпок від браконьєрів, але чимало їх знищили яструби‐голубятники, що навіть оселилися на деякий час на стогах сіна. Мисливці пробували боротися з яструбами, але під їх постріли, замість голубятників, потрапляли корисні зимняки. Восени 1928 р. в районі Заповідника куріпок було дуже мало: один‐два маленьких табуни. Весна 1928 р. була теж мало сприятливою для дичини та риби. Після недовгої відлиги, що була в другій половині березня, в середині квітня знову повернулася зима з морозами, ожеледдю то‐ що. У той час відбувався гуртовий переліт багатьох видів птахів; вони гинули тисячами. Коло Київа спостерігали масову загибель вільшанок сільських та міських ластівок, плисок. Журавлі та чорногузи, не знаходячи місця для відпочинку серед снігу та криги, сідали інколи на дахи будинків Київа. Журавлів загинуло цієї весни багато, й тому осіннього переліту цих птахів коло Київа майже не було помітно. Чимало обмерзлих птахів: журавлів, чорногузів, гусей, чаплів ловили селяни. Холоднеча затримка переліт слукв (вальдшнепів), 14 та 15 квітня на території заповідника слукви траплялися на кожному кроці. Ну й пополювали‐ж в нас дехто на вальдшнепів цієї весни. На протязі тільки кількох годин 14 квітня в Вітянському лісі за Кончею варта Заповідника чула щось з 50 пострілів. Перейти через озеро, щоб спіймати браконьєра не можна було: лід не витримував ваги людини. Не пощастило й пізніше довідатись, хто стріляв 14 квітня. Багата на сніг зима дала навесні високу воду. За ввесь час існування Заповідника з 1921 р., водопілля 1928 р. було найвищим. Весняна вода довго не спадала й тільки в першій половині липня почався швидкий спад води. Значна частина луків Заповідника довго була вкрита водою, і тому в цьому році в нас мало лишилося на гніздуванні качок. Виводки качок були пізні й ще наприкінці серпня траплялося чимало каченят в пусі. Навпаки в 1928 р. в Заповіднику гніздилося помітно більше бугайчиків, кваків (Nycticorax nycticorax) та курочок (Gallinuk chloropus), що мостять гнізда на вербах. Але й цих птахів виводки були пізні. Так напр. 18 серпня ще спостерігалися нелітні бугайчики, курочки, пісочники малі (Charactrius dubia) деркачі, перепілки. Як і в попередні роки велику шкоду пташачим гніздам завдавали сірі ворони. 1928 року шкода від них була особливо помітна. Через холодну весну та високу воду, черваків, комах та іншої їжі для них не вистачало й тому їм доводилося всю увагу звернути на пташині гнізда. Частенько доводилося бачити ворон за руйнуванням гнізда. Не менше 90% гнізд, знайдених зраня будь‐якого дня, до вечора було зруйновано воронами1. Але ворони в Заповіднику завдавали не тільки шкоду. Деколи вони були й корисні. Так в другій половині травня молоде листя на дубах Заповідника їла гусень одного метелика‐обрісниця (лишайниця). Налетіло багато ворон, разом з граками та чайками і гусень за кілька день було ліквідовано. Але коли порівняти шкоду з користю від сірої ворони, то перша значно переважає, і тому, як і в попередні роки, в Заповіднику руйнували воронячі гнізда та стріляли дорослих птахів. В околишніх лісах розвелося так багато ворон, що не дивлячись на те, що в Заповіднику було знищено коло 100 гнізд та забито кілька десятків самих птахів, кількість цих хижаків в кінці літа була сливе нормальною. Ще один цікавий приклад того, як важко віднести того чи іншого птаха до шкідливих чи корисних птахів дає нам береговий щурик (ластівка). Годуючись комахами, серед яких значний відсоток становлять комахи (малярійні та інші), мошки тощо, щурик начеб‐то є корисний птах, але, риючи для своїх гнізд береги річок, він допомагає весняній воді руйнувати береги. Що‐ року в Заповіднику трапляються великі облави берегів, там, де щурики риють нори.

Коли почалося полювання, більшість пташачої молоди ще не літало. Старих качок швидко постріляли і частенько траплялося бачити окремих пташенят і цілі виводки чирят та крижнів, що без маток запливали в Заповідник з сусідніх водозборів. Мало було мисливської птиці й тому чимало лиха зазнали мартини, крячки, пісочники та інш. Стрільці, переважно ті, що тілько‐но почали полювати, перебили майже всіх крячків. Деякі води, як от: малий крячок та пісочник навіть Sterna albifrons у Заповіднику останніми роками траплялися рідко. Із цікавих тварин у Заповіднику та в його околицях в 1928 р. спостерігалося великі баклани. Табун в 11 шт. та поодинокі екземпляри траплялися в нас до липня. Як і за попередніх років коло Заповідника в Вітянському лісі гніздився орел‐сіруватень. У цьому гнізді вивелося одне пташеня. Висока вода заважала сіруватням ловити рибу в Заповіднику і тому вони літали за їжею кудись на лани. Тільки з липня вони почали регулярно відвідувати Заповідник. З вересня були почали полювати на перелітних качок, що їх на Заспі збиралося тисячі. Орлів, як справжній пам’ятник природи, ми не нищили і тільки обмежувалися тим, що лякали їх, коли вони занадто вже часто ловили качок. Дуже швидко качки до цього призвичаїлися, в них виробився умовний рефлекс, і коли прилітав орел, то качки, побачивши вартового, який кийком та покриком намагався налякати хижака, збиралися на воді коло берега, коло самих ніг людини суцільною чорною плямою. Різних перелітних качок (крижнів, чирят, нерознів, свищів, морських, чубатих, зікратих чирків то‐що) в цьому році на Заповіднику було восени більше, ніж за попередніх років. Це цікаво відмітити тому, що в інших місцях середнього Дніпра качок у 1928 р. так на гніздуванні, як і на перельоті було помітно менше, ніж 1927 р. На Заспі качки густою суцільною плямою вкривали щось з 8‐9 гектарів з 13 гектарів загальної площі цього озера. Площа Заспи не вміщала всієї величезної маси качок і тому мало їх трималося в інших місцях Заповідника на Старику, в Москалі, Деміївському покалі та в Дамаському заваді)2.

Особливо багато було качок у другій половині жовтня та до кінця листопада. Осінній переліт слукв (вальдшнепів) в Заповіднику був дуже малий. В 1928 р. та й за попередніх років у Заповіднику обкільчували птахів. У Вітянському лісі коло Заповідника помітно збільшилося сарнів. Частенько доводилося бачити і поодиноких особнів та групи в 3‐5 екземплярів. З цікавих риб коло Заповідника впіймано вирозуба вагою на 2 кілограми. Цікаві також великі екзем яких видів риби, що їх спостерігали 1928 року в Заповіднику. Так, було знайдено мертвого ляща вагою на 10‐12 кілограмів, теж мертвого лина 5‐6 кілограмів. Підчас спробного влову спіймано окуня, що був завдовжки до 45 сантиметрів. На блешню, на так звану дригалку, піймали щуку вагою понад 13 кілограмів та судака такої самої ваги. В 1928 р. підчас спробного влову риби в оз. Заспі вживалося мічення риби вперше в районі Київа, а може й в УСРР.

Всього відмічено щось коло 500 екз. біблиці різного віку. Це дасть змогу з’ясувати низку питань з біології нашої риби. Спортивні влови риби в Заповіднику було внормовано. На право вловів видавалися (безплатно) посвідчення з друкованими правилами про влов риби. Обмежено було кількість вудок, кількість вловленої риби то‐що. Провадилося таку ж само запеклу боротьбу з браконьєрами‐ рибалками та мисливцями як і за попередніх років. Всього передано до адмінвідділу РВК або до Київського Вдділу ВУСМР’у справ про 41 рибалку та коло 10 мисливців. Серед останніх 8 осіб не мало квитків ВУСМР. Крім того, затримано деяку кількість сіток, жаків тощо, власників їх не виявлено. Треба відмітити, що догляду за виконанням постанов про рибальство навіть недалеко від Київа майже немає. Весною в заборонений термін в р. Конику коло с. Корчованого можна бачити сотні жаків, що зовсім перегорожують річку. Усі неводи мають дуже мале вічко, а до тих, що мають вічко більш‐менш нормального розміру, рибалки мають густу матню (куль), що підчас влову привязують її до невода. Усю рибу навіть найдрібнішу, забирають і продають, дрібну щось по 50 коп. за пуд. Що‐до виконання постанов про мисливство, то тут справа стоїть краще, але й тут догляд недостатній. По‐весні частенько доводиться чути постріли, а «законне» полювання всіма силами намагаються почати раніше терміну. Кілька таких мисливців було затримано коло Заповідника. Як і за попередніх років, Заповідник провадив широку культосвітню роботу. Його відвідували численні екскурсії робітників, селян, трудової інтелігенції. Тепер завдання Заповідника досить популярні в нашій окрузі. Популярність Заповідника ще збільшить фільм: Державний Заповідник «Конча‐ Заспа», що його випустило в цьому році ВУФКУ. Шарлемань М.

1. Для приваблювання дрібних пташок комахоїдних в заповіднику минулого 1928 року було розвішано кілька десятків штучних гнізд‐шпаківень і закладено штучне насадження дерев та чагарнику (глід, терен, щиплина, дуб, то‐що) за системою Берлепша.

2. Опис заповідника вміщено в № 1 «Укр. М. та Р.» за 1928 р.

Джерело:

Шарлемань, М. З життя Державного заповідника «Конча‐Заспа» в 1928 р. // Український мисливець та рибалка. – 1929. – №1. – С. 13‐17.