Державний Заповідник Конча-Заспа
Микола Шарлемань
В 20 верстах нижче Київа, на правому березі Дніпра лежать хуртовины: Конча та Заспа, добре відомі багатьом мисливцям та рибалкам‐киянам. Усі ці місцевости, що належали до революції одному з Київських монастирів, у 1921 р. наказом Наркомзема оголошені рибним заповідником. Рибний Заповідник Конча‐Заспа‐Лящівка становит з себе надзвичайно цікаву місцевість з погляду охорони природи. На невеликій території (коло 300 дес.) тут скупчені найрізноманитніші станції: пісковий, післяльодовиковий бархан, сосновий бір, дубовий гай, сухі, та мокрі луки, болото і піскові мілини, порослі лози, нарешті великі простори біжучої та стоячої води.
В звязку з різноманитністю природніх умов цього мальовничого куточку, тут багаті рослинність та творинний світ. Ще років з 20‐30 тому тут виводилися бобри, дикі кабани, сарни. Цих звірів тепер нема, але сарни, дикі кози знову починають з'являтися, а в 1925‐26 р. розвелися волки. Ще й зараз коло Кончі гніздиться «останній з могикан» в околицях Київа – орел‐ Сіруватень (Haliaetos albicilla). В 1924 р. в старому гнізді черногуза вивіл пташенята сокіл‐балабан (Falco cherrug). В 1925 р. на великій мілині гніздився рідкий у нас дніпрянський кулик‐ сорока (Haematopus ostralegus). Нормально гніздяться в дуплах дубів сови‐сипухи (Tyto alba guttata Brhm.). Иноді являються чорні чорногузи (Ciconia nigra L.) сплюшки (Otus scops). В 1925 р. на осінньому перельоті зупинялися тут лебеді‐скрипуни (Cygnuscygnus). В 1924 р. гніздився лежень‐авдотка (Burrhimus oedinemus). Черівний краєвид місцевости прикрашають численні тут рибалочки (Alcedo attis attis), ракши (Coracias garrula), а час від часу і бджолоїдка (Merops apiaster).
На озерах багато диких качок. Коли починається мисливський сезон, то качки з Дніпра ховаються від переслідування на оз. Заспі. Тут вони, почуваючи себе під захистом, підпускають людину на кілька кроків, тоді коли ті самі качки в инших місцях не підпустять вас й на 100 кроків. Підчас перельотів у затишних куточках численних проток, заток, на намулових берегах мілин багато птахів знаходять собі відпочинок і залишаються тут часто по кілька тижнів. Перелетівши частину Дніпра від Припяти до Київа де в день і в ночи без кінця пливуть човни, пароплави, мотори, птахи находють собі відпочинок у заповіднику, набираючи сили для дальшого перельоту. В заповіднику ми маємо умови, які давно вже дали підстави американцям оголосити такі місця заповідниками‐пташачими «святилищами» (sanctuaries of birds).
Головний скарб заповідника в тім, що не що давно тут водилася в чималій кількости так звана «красна» риба, осятер та стерлядь‐чечуга. В межі заповідника входить так зв. Осятрова лука, де нерестилися осятри. Тут ще недавно був стан рибалок‐ осятровиків. Ще й нині час від часу тут ловлять на перемети дрібних осятрів та стерлядів. Білої риби тут і нині ще багато. Багато ляща, язя, подуста, білизни, судака, окуня, щуки. Иноді траплються синець (Abramis ballerus), оселедець (Clupla poutica), короп. Затмині озера заповідника давно вже відомі як найкраще місце нересту (нерестилища) риби в середній частині Дніпра. Ще кілька років тому майже всю рибу в Кончі та Заспі було поглушено бомбами, але тепер, завдяки охороні, риба знову розплодилася. Сила силенна мільки (мальков) у літку з озер заповідника через протоки уходить в Дніпро, збагачуючи його рибні «багацтва» так змарнілі за останні роки. Кількість риби в Дніпрі прогресивно зменшується, тому значіння заповідника збільшується що року. В 1924 р. на території заповідника С. Г. Наук. Комітет України, на гроші, що їх дала реалізація врожаю сіна збудував Рибну Станцію. Це перша на території України рибна Станція на ріці обслуговує головним чином гірло Дніпра. Станція працює на ті гроші, що їх одержує від реалізації сіна, від 3000 до 5000 карб. Не зважаючи на мізерні кошти, що більша частина їх іде на утримання охорони заповідника, Станції за короткий час пощастило зробити чималу роботу. Ця робота, безумовно, буде мати практичні наслідки. Про це ми напишемо другим разом. Залежність від вражаїв сіна не дає змоги, як слід развернути роботу. НКЗ слід було б перевести Станцію на Дербюджет.
Шарлемань.
Джерело:
Шарлемань, М. Державний Заповідник Конча‐Заспа // Украинский охотник и рыболов. – 1926. – №6.