Придуха в Київському районі басейна Дніпра в 1931 р. та боротьба з нею в заказникові «Конча-Заспа»

Микола Шарлемань

Ще на початку зими 1930 р., і в грудні, було помітно, що в нас має бути велика придуха. Наприкінці оренд була висока вода, осіння повідь майже досягла рівня весняної поведі 1930 р. Коли рівень води понизився, то до водойм із луків вода «потягла» чимало органічних речовин, рештки рослин тощо. Процеси, вв’язані з гниттям цих речовин, знищили розчинений у воді кисень. Місцями спостерігалося у воді наявність сірководня, місцями заліза. Був час, коли в Дніпрі, навіть на стрижню вода мала рудувато‐брунатний колір, очевидно від наявности заліза. Оправа ускладнялася іще й тим, що Дніпро в нашому районі став в один день, після великої хуртовини. Під льодом залишився товстий шар сніжниці. Де‐не‐де цей шар досягав завтовшки в метр та навіть більше. Суворі морози затягли льодом всі промивини на річках та озерах. Напровесні почали з’являтися промивини, було кілька хуртовин, які заносили ополонки товстим шаром сніжниці. Ще в грудні помічено було перші випадки придухи. Всередині місяця почалася придуха поблизу Остра. Наприкінці місяця велика придуха була коло Шепеличів, де рибалки виловили кілька тисяч кілограмів риби. В лютому та березні придуху спостерігали коло Чорнобиля на Прип’яті, Тарасовичів, Старосілля на Дніпрі та Десні, Троєщині на Десенці коло Києва, Осокорків, Корчуватого, Ржищева на Дніпрі. Щоб мати уявлення про розмір придухи, треба тільки переглянути відомості Київської міжрайонової рибакспілки про влови рибартілями придушеної риби. Отож, напр., поблизу Чорнобиля організовані рибалки виловили щось близько 10.500 кіло риби, коло Троєщини 20.000 кіло риби і т. д. Поблизу Троєщини одним неводом витягли понад 10.000 кіло. У гирлі Трубайла біля Переяслава, за відомостями Київської спілки мисливців та рибалок, придушена риба зібралася на прoсторі 15 кілометрів. Крім організованих рибалок, І рибу ловило й все околичне населення. Викидали її за беріг лопатами, граблями, вилами, і били остями. Ловили гачками, опускаючи у проруб мотузок з кількома гачками і зараз же витягаючи його на лід. На кожному гачкові була риба, що її зачепив гачок за хвіст, і за жабри, бік тощо. Коли взяти па увагу, і що неорганізовані рибалки витягли риби мабуть більше, аніж організовані, і те, що чимало місць, де поснула під льдом риба, і на яку не натрапили рибалки, залишилися невикористані, тоді як можна не визнати, що розмір лиха, яке трапилося з рибою, далеко перебільшує все відоме нам про минулі придухи на Дніпрі. На мою думку, про таку придуху ми маємо відомості за XVI ст. і в творі Міхалона Литвина. За наших часів такі придухи частенько трапляються по деяких річках Сибіру, в Обі, Єнисеї та ин. Треба сказати, що й брак кисню в Дніпрі цього року був дуже близький до браку кисню в Обі, а саме: хемічна аналіза, що її зробив Київський н.‐д інститут водного господарства 15 березня 1931 р., показала, що в Дніпрі від с. Осокорків до заказника «Конча‐Заспа» від 0,26 до 0,28 міліграма кисню на літр води замість нормальних 12–13 мілігр. Тобто кисню було в 50 разів менше проти норми. 2 квітня аналізи того ж таки інституту в районі колектора (нижче с. Осокорків) показали від 2,74 до 3,18 міліграмів кисню на літр, тобто, знову ж таки, в кілька разів менше проти нормального. Заказник ще на початку грудня, передбачаючи придуху, повідомив про це Інститут рибництва і просив його взятися за вивчення цієї оправи, за підготовку до боротьби з лихом. Не одержавши відповіді, заказник 7 та 9 лютого скликав нараду в справі боротьби з придухою. Остання широка нарада, на якій взяли участь кілька н‐д інститутів, Рибтрест, Київська спілка мисливців та рибалок, ухвалила плян запобіжних заходів з боротьби з придухою в заказникові. Плян боротьби в процесі роботи було перебільшено. Всього було зроблено на озерах заказника 60 ополонок, розміром в 3 кв. метри, 9 ополонок в 6 кв. метрів і 3 – в 9 кв. метрів. Крім того, в процесі роботи зовсім було звільнено від льоду протоку Бистрицю, що з’єднує оз. Кончу зі Стариком. Ополонки було зроблено на відстані 150 метрів, а по деяких загрозливих місцях на 75 та навіть 50 метрів. По кілька разів на день, не зважаючи на люті морози, хуртовини, завирюхи, ударники‐вартові заказника під доглядом лаборанта звільняли ополонки від льоду. В наслідок цих заходів, заказник врятував рибу від загибелі. Скільки риби врятовано – важко сказати, мабуть, не менше 50.000 кіло. Тільки в одному місці, в протоці, що з’єднує оз. Заспу з Стариком, загинуло трохи бобиря та дрібного окуня. Тричі заказник обслідували рибальські артілі. Один раз його обслідували дуже детально дві великі бригади рибалок щось із 47 чоловіка. Ані разу ці бригади не знайшли ознак придухи в заказникові. Це зафіксовано окремими актами, що склали рибалки. Було кілька, критичних моментів, коли збиралося чимало риби в ополонках, але в ополонках риба швидко видужувала. Особливо помітно було позитивне значення ополонок підчас відлиги, коли до ополонок збігала снігова вода. Тоді «відживання» риби проходило на очах. Шукаючи місць, де більше кисню. Деякі види риби заходили в такі місця, до їх раніше не спостерігали. Таж, напр., в заболоченому озері Заспі спостерігали багато бобирів, великих судаків сомів, одну чечугу, піскорийок‐міног. В Кончі помічено багато чехоні, бобирів та інш. В ополонках Блукви та Залип було чимало дрібного до 10 сантиметрів синця та інш. Аналізи шлунків окунів, впійманих в ополонках з березня, показали, що в цей час в заказникові окунь годувався переважно водяними «осликами» та почасти мількою. Це свідчить про те, що в цей час окунь почував себе в заказникові досить добре, тому що підчас придухи риба нічого не їсть. Це цікаво відмітити, тому що коло 10 березня придуха па Дніпрі досягла найвищого розвитку. Під час боротьби з придухою в заказникові зібрано чимало матеріалу, який тепер опрацьовують. З цих матеріалів ми дізнаємося про склад мільки, що зимує по наших озерах, її витриманість щодо придухи тощо. Під час придухи 1931 р. заказник цілком себе виправдав. Ще раз підтвердилося величезне значіння заказника в збереженні природних багатств. В останній час деякі організації намагались звузити значення заказника, надавши йому значення бази для наукових дослідів. Після придухи 1931 р. ми повинні за всяку ціну зберегти «Кончу‐Заспу» з його запасами риби, дичини та інш. продукційних сил.

М. Шарлемань

Київ.

16‐ІV‐1931

Джерело:

Шарлемань, М. Придуха в Київському районі басейна Дніпра в 1931 р. та боротьба з нею в заказникові «Конча‐Заспа» // Український мисливець та рибалка. – 1931. – С. 24.