Державний заповідник «Конча-Заспа»

Микола Шарлемань

Розташований у заплавині правого Дніпрового берега – 20 км. нижче Києва. Ще в пам’ятниках XVI ст. Конча (Глушець) зазначається як дуже багате на рибу озеро: за право володіти ним протягом кількох століть точилися суперечки між дідичами, монастирями й селянством. До складу заповідника входять два озера: довге (6 км.) та вузьке, але глибоке (де‐не‐де до 13 м.) озеро Конча і невеличке озеро‐стариця Заспа, луки, подекуди вкриті дубовим гаєм, зарослями осокорів та верби. Правий берег Кончі‐ високий пісковий бархан – укриває сосновий бір. У Заповіднику багато риби, птахів, надто п ід час перельотів. При Заповіднику, заснованому постановою НКЗС України 1921 р., працює Науково‐Дослідча Станція (з 1924 р.), з невеличким музеєм місцевої природи, та Рибня (від 1929 р.), що ставить собі завдання штучно розводити рибу, щоб зарибнювати Дніпро. Рибня розпочала зариблювати Заповідник чечугою (стерлядь) та коропами. Найкращий шлях до Заповідника – Дніпром на моточовні. Мотор середньої сили йде до Заповідника 1 1/2 год, назад до Києва 2‐2 1/2 год.

Джерело:

Шарлемань М. Державний заповідник «Конча‐Заспа» // Київ: Провідник / За ред. Федора Ернста. К.: ВУАН, Комітет святкування 10‐тирічного ювілею ВУАН, 1930. – С.737‐739.