З життя Державного заповідника «Конча-Заспа» в 1929 р.

Микола Шарлемань

Осінь та початок зими 1928 року сприяли перельоту птахів. Стояла тепла погода, і птахи мали змогу поволі, майже непомітно, пересуватися на південь. Хоч перші приморозки помічено було в середині жовтня (18/Х), але вони швидко припинилися і другої половини грудня морозів майже не було. Тільки після 17 грудня температура знизилася до 9°Р. Озера заповідника вкрилися кригою 18 грудня. До середини грудня спостерігалося чимало комах: жуків‐гнійнйків, комарів, дрібних нічних метеликів тощо. Табунці качок: крижнів, чірок менших, та деяких чернів спостерігали ще з 17 грудня. Цікаво, що в останні роки, мабуть в зв’язку а ретельною охороною заповідника, качки затримуються в ньому все довше та довше. Пізньої осени або на початку зими в околицях заповідника, там де качок було багато, їх зовсім немає, а в самому заповіднику вони тримаються великими табунами до повного льодоставу. Перші зимові птахи кані‐мишоїди спостерігалися 27 жовтня. У січні 1929 року морози були невеликі від 1 до 11°Р, але в останні дні згаданого місяця температура знизилася до 17°Р. Весна була холодна. До 29 квітня температура ранком знижувалася до 0, нерідко були приморозки. Завдяки холоднечі в другій половині зими, в заповіднику загинуло чимало сов. В останні роки в нас помітно збільшилася кількість сипух (Tyto alba guttata), але після зими 1928‐29 року їх залишилося не більше одної пари. Так само зменшилася кількість сірих сов (Strix aluco). Те явище спостерігалося й за кордоном. Приморозки, що збіглися з весняним перельотом птахів, викликали загибель деякої кількости водяних курочок, лисух, малих бугайчиків (Ixobrychus minuxus). Цих птахів 1929 р. в заповіднику майже не спостерігалося. Холодна весна та високий рівень весняної повені спричинилися до того, що гніздовий період почався пізно й на 1 серпня майже всі качки були ще не літні, чимало було нелітніх куликів, погоничів, деркачів тощо. З цікавих птахів, що їх спостерігали в заповіднику, слід одмітити велику білу чаплю (Egretta alba), самця в шлюбному опіренню, що його бачили протягом кількох днів в останній декаді травня на Деміївському покалі. Ще одну білу чаплю помічено було в серпні. Може це був той самий птах, що його бачили весною. Перше в заповіднику помічено турка (чечевицю – Erythrina). Осінь 1929 р. була тепла й рівна й тому переліт птахів відбувався майже непомітно. Деяких птахів, як от журавлів, спостерігали один‐два рази, гусей було дуже мало. Осінній переліт качок проходив до кінця другої декади грудня. Ще 21 грудня було багато крижнів, чирянок і менших, морянок. Ці птахи плавали великими табунами серед криги. Крижні та крохалі, що залишилися на зимівлі, спостерігалися 1 в останні дні грудня. Качок на Заспі 1929 року було трохи менше, ніж попередніх років, але все ж таки в серпні та жовтні щодня можна було бачити тисячні табуни крижнів, чірянок, нерознів, свищів тощо. В осени 1929 року качки на Заспі до щенту знищили всю «м’яку» водяну рослинність, т. зв. кушир. Це нищення рослин було остільки великим, що влітку 1930 року згадані рослини траплялися тільки окремими кущиками. Таким чином цілком виправдалося моє припущення, що справжніх качок треба рахувати корисними і в рибництві птахами, що допомагають нам боротися з заростанням та заболочуванням води. Куріпок восени 1929 року в заповіднику трималося 2‐3 табуни, 17‐20 екземплярів. Чимало було сарн (диких кіз). Вони трималися в Вітяно‐Трипільському лісництві, в урочищі Вербиця, в околицях заповідника та окремими екземплярами в самому заповіднику. Вивірка, що за останні роки майже зникла в околицях Києва, спостерігалася в досить помітній кількості в дубовому гаю коло Кончі. Зайці майже зовсім зникли. В районі заповідника на зменшення зайців дуже вплинула висока весняна повінь, підчас якої зовсім не залишалося островів у заплаві Дніпра. Навіть куріпки примушені були триматися в цей час на пеньках та деревах. Для риби 1929 рік був досить сприятливий. Риб’ячої молоді в заповіднику вивелося чимало. Спробні влови восени показали, що кількість риби в Заспі щороку збільшується. Цікаво відмітити, що в Заспі 1929 р. вперше з’явилися молоді

судаки. І929 р. заповідник поставив досвідки штучного риборозведення. З цією метою з відомого Волзького нерестища коло Лужків (недалеко від Самари) у спеціяльних ізотермічних апаратах було переведено понад 100 тисяч заплідненої ікри чечуги (стерляді). Досвід перевезення ікри чечуги на таке віддалення був перший. Умови перевозки ікри, що розвивається на 6‐7 день, були дуже несприятливі (вантажний ваґон, недостача льоду в дорозі), несприятливі метеорологічні умови, а саме: температура води підчас нересту чечуги була +10°С; у Дніпрі вдень, коли було перевезено ікру до заповідника, температура доходила до +21°, все це вплинуло на ікру і зі всієї ікри в спеціяльних сесгриновських апаратах було виведено до 2.000 мальків (за відомостями П. Завистовського); мальків було випущено в Дніпро. Разом з перевозкою ікри з Волги заповідник переводив дослід поновлення в Дніпрі коропа. З цією метою в оз. Заспу та в протоки й затоки заповідника було випущено понад 300000 короп’ячої молоді. Заповідних зупинився на цих двох видах риби тому, що ще недавно їх було чимало в Дніпрі.

Шарлемань М.

Джерело:

Шарлемань, М. З життя Державного заповідника «Конча‐Заспа» в 1929 // Український мисливець та рибалка. – 1930. – №9/10.