З життя заповідника «Конча-Заспа»1 в 1927 р.

Микола Шарлемань

Весна 1927 року в районі середнього Дніпра була несприятливою для птахів і риби. Переліт птахів почався на кілька днів раніше нормального, а саме: ще 6 березня в держзаповіднику помічено перших диких гусей та чути було перші співи жайворонків (Alauda arvensis) 17 березня вже спостерігався масовий переліт диких качок, крижнів, шилохвостів, свищів, гоголів та крехів (Mergus merganser). 19 березня коло Київа скрес Дніпро. 23‐го прилетіло багато різних куликів, дрібних комахоїдних птахів; на північний схід полетіли ключі журавлів. Почала бити ікру щука. Другого дня раптом повернулася зима, повернулися морози. Сніг пухким шаром вкрив землю. Зима стояла до кінця першої декади квітня. Підчас холодного періоду багато птиці повернулося на південь, чимало загинуло від лютого морозу з вітром, від недостачі їжі. Поверталися гуси, качки, навіть такі ранні весняні наші гості, як голуби‐синяки (Columba oenas). У районі держзаповідника найбільше загинуло шпаків, жайворонків та деяких інших дрібних птахів. Сніг не давав змоги знаходити їжу. Птахи шукали її коло води. У цей перізд що‐дня дули сильні вітри. Хвилі змивали знесилених голодних птахів.

Багато їх і падало у воду, перелітаючи через широкий по весні Дніпро. Селяни сусідніх з заповідником сел збирали мертвих птахів цілими торбами. Були чутки, що знесилених гусей заганяли у клуні табунами. Риба менше зазнавала лиха. Правда, припинився на деякий час нерест щуки та окуня, що почав бити ікру ще 22 березня, хоч загинуло чимало риб’ячої ікри, але це все було компенсовано підчас дальшого ходу весни. Повідь тривала дуже довго, навіть у липні ще великі площі луків були під водою. Це дало гарну «кормову площу» для риб’ячої молоди, до того ж риба могла вільно зійти в озера та річки. Коли весняні води швидко спадають, то гине в калюжах сила‐силенна риб’ячої молоди – мільки. На деяких птахів холоднеча теж майже не вплинула. Так, наприклад, качки швидко повернулися й залишилися в районі заповідника на гніздування в помітно більшій кількості, ніж звичайно.

В останні роки в заповіднику розплодилося багато сірих ворон. Літом 1926 р. вони знищили гніздову колонію річних та малих крячків (Sterna hirundo, S. albifrons), пісочників (Charadrius dubius curonicus), повипивали чимало яєць різних качок. Протягом весни 1927 р. за моїм розпорядженням, в межах заповідника було знищено около 100 ворон та зруйновано кілька десятків їхніх гнізд. Цей засіб навряд чи виправдають ортодоксальні природоохоронники, прихильники їдеї «незайманого заповідника», але їм треба пам’ятати, що людина взялася за охорону природи тоді, коли всяку рівновагу в природі було порушено, тепер розумне втручання людини є єдиний засіб вберегти рівновагу. Це вже давненько зрозуміли практичні американці, що ведуть у своїх заповідниках, славнозвісних національних парках, сувору боротьбу з деякими хижаками. Боротьба з воронами дала гарні наслідки.

Кількість цих птахів помітно зменшилась, разом з тим збільшилася кількість птахів,що гніздяться на відкритих місцях: крячків, куликів, навіть дві пари куликів – сорок та зо дві пари леженів трималися ціле літо в заповіднику. Для більшости видів птахів гніздовий період пройшов добре. Тільки зовсім мало було шпаків, рибалочок, що їх чимало загинуло весною, малувато було малих крячків та пісочників. Крячків і пісочників побив великий град, що був в 20 числах червня. Цей град був такий великий (вага окремих градин хиталася між 40 і 100 грамами), що від нього гинули навіть ворони. Загибели інших птахів від граду не було помічено. Добре вивелися качки. Влітку у відповідних місцях скрізь було чути качачі голоси. Що‐дня на чистій воді озер можна було бачити качок з каченятами. Виводки були дуже пізні і навіть в серпні траплялося бачити і нелітніх молодих крижнів і пташенят у пуху. Взагалі, всі птахи в цьому році в заповіднику вивелися пізно. Так, наприклад, 21 липня в гніздах річних кряків, бугайчика малого, горлиці були ще яйця. Ці спостереження, разом із спостереженнями попередніх років, свідчать про те, що мисливський сезон у нас починається ані в якому разі не запізно, скоріше навпаки. У литературі трапляються виступи де кого з товаришів, які пояснюють малу кількість дичини тим, що полювання починається в нас запізно. Треба нагадати цим жвавим прихильникам раннього полювання, що в Зах. Европі, а особливо в Північній Америці, де мають дичини набагато більше ніж ми, полювання починається ще пізніше. Так, наприклад, в Північних Американських Сполучених Штатах2 мисливський сезон на водяну дичину починається в більшості штатів не раніше середини вересня і закінчується не пізніше кінця січня. Тільки в Алясці з її полярним кліматом полювання на водяну дичину починаємся 1 вересня, але воно закінчується 15 грудня. В Південних Штатах полювання на згадану дичину починається 1 листопада та закінчується 31 січня. Те саме ми бачимо і в Канаді, де полювання починається не раніше 15 вересня. Не треба казати, що в Зах. Европі та Америці весняного полювання немає. Якщо ми поставимо собі завдання збіль шити кілі кість дичини, то й нам доведеться стати на шлях Америки. Для збільшення площі держзаповідник звернувся до Київської всеукр. спілки мисливців та рибалок з проханням оголосити заказниками два острови: Козачий та Круглик (Ольгинський). Ці острови мають важливе значіння в справі охорони держзаповідника. ВУСМР погодився на пропозицію, оголосив острови заказниками, поставив таблиці та організував охорону. В цьому році на території заповідника та заказників уперше було переведено енергійну боротьбу з браконієрами.

Протягом перших трьох місяців мисливського сезону в межах заповідника затримано 24 мисливців. В чотирьох з них, що не мали документів, було відібрано рушниці. Справи про браконьєрів передано на розгляд ВУСМР. Туди‐ж передано дві рушниці, а дві райміліції. Ретельна oxoрона заповідника дала надзвичайно ефектні наслідки. Восени на одній тільки Заспі, що має площу в 12 десятин, зібралося кілька тисяч качок, переважно крижнів та чирят. Багато було качок і в Деміївському покалі і на Домаському завалі. Ці табуни почали скупчуватися на Заспі ще напочатку серпня і досі (20 числа жовтня) кількість качок щодня збільшується. Тепер до крижнів приєдналися сірі качки – нерозні, свищі, шилохвості та інш. На інших озерах поза районом заповідника та на Дніпрі качок майже зовсім не було. Невеличкі табунці та поодинокі качки поза межами заповідника не підпускали до себе і на 200 кроків, в той час, коли на Заспі до них вільно можна була підійти на 20‐30 кроків. Лякали їх тільки орли сіруватні, яких у заповіднику в цьому році було 4. Один орел протягом дня з‘їв аж три качки (крижня та двох чирят). Це примусило вжити заходів. Сторожа заповідника, почувши метушню качок, лякала орлів криком та гуркотом. Цього було досить, щоб відігнати орлів і тепер качки по‐старому мирно полощуться на Заспі. Орли – це є справжні «пам‘ятники природи», їх ми охороняємо вже декільки років і, не дивлячись на шкоду, що вони вчиняють рибі та птиці, ми ніколи не вживаємо проти них будь‐яких репресивних засобів.

Перебування маси качок на Заспі для заповідника є цікаве ще з боку боротьби з заболочуванням цього озера. Крижні та інші справжні качки, як це довели аналізи багатьох тисяч шлунків цих птахів в Півн. Америці, годуються переважно водяними рослинами та їх насінням. Знищуючи водяні рослини, качки не дають озеру заростати та заболочуватися. Крім качок в заповіднику час від‐часу було багато різних куликів, чайок, кулонів, кроншнепів, брижачів (турухтанів), різних коловодників тощо. Збільшилася в цьому році кількість куріпок. Взимку 1926‐1927 р. ми їх підгодовували на острові Круглику. У вересні та жовтні на Заспі з’явилося було 4 скоби (Pandіоn haliaetos) і почали ловити велику рибу, але їх, так само як і орлів‐сіруватнів, швидко прогнали.

Для досвідного вивчення перельоту птахів в цьому році з заповіднику вперше було переведено окільчування алюмінієвими кільцями Біологічної станції «Юних Натуралистів» (Б. Ю. Н. Moskwa) гніздових птахів. Кільця одержано запізно і тому пощастило окільчити тільки 37 екземпплярів птахів. До речи, 29 серпня б. р. (29/VIII 1927) в кількох кілометрах вище заповідника по Дніпру здобуто молодого звичайного мартина (Larus ridibundus) з кільцем Б. Ю. Н. Moskwa, серія Е, 4253. Де окільчено цього птаха, Б. Ю. Н. ще не повідомив нас, але є підстава гадати що цей птах вивівся на оз. Київо коло Москви4.

Протягом останніх років в заповіднику помітно поступовне збільшення кількости риби. На жаль, ми ще не можемо показати це збільшення в шифрах. Маємо тілько матеріяли про спробні влови риби в Заспі протягом кількох років і вони свідчать про швидкий темп збільшення риби. На око можна побачити, що риби в заповіднику багато, дивлячись у воду в протоках, Бистрику та інш. Тут влітку з озер в Старий Дніпро цілими хмарами виходить риб’яча молодь. Риби остільки багато, що весло, коли їхати човном, лякаючи рибу, примушує її вискакувати в повітря. Коло весла наче сріблясті бризки плигає молоденька риба. Удень на Старику можна бачити плигання великих білизн до 1 метра та більше завдовжки, на озерах – щупаків та окунів На озері Кончі влітку цього року на кружок піймано щуку в 8 кілограмів, на Заспі – окуня в 50 сант. завдовжки вагою в 1,5 кіло. Треба сказати, що в заповіднику заборонено ловити рибу тільки сітками. Вудками, не вживаючи підгодовування риби «дорожками», козульками (жерлиці), кружками ловити дозволено.

Такі влови не впливають на рибні ресурси заповідника. Боротьба з дрібними рибалками була‐б неможлива, до того‐ж вудками дозволено ловити рибу навіть в американських заповідниках, де правила про охорону надзвичайно суворі. Збільшення рибних ресурсів у заповіднику викликає збільшення настирливости рибалок – браконьєрів. Кілька років заповідник провадив боротьбу за допомогою культурної роботи серед рибалок але це мало допомогло. В цьому році рибалки виїздили навіть зі зброєю Доводилося всій варті (1 доглядач та 3 сторожі) виїздити уночі на улюблені місця вловів. Раніше можна було чергуватися, а в цьому році їздили всі. Кілька разів варту обстріляно кулями. Один раз куля ранила в ногу вартового т. Баумана, друга куля прострілила сорочку секретаря заповідника т. Марковського. Не дивлячись на опір рибалок, протягом року затримано 18 рибальських артілів, серед них 5 великих неводових артілів. Решту складали рибалки з волоками, сітками, частиками та інш. Багато затримано дрібного рибальського приладдя: кимль, топтух. Одних тільки жаків (ятерів) затримано 31 штуку. Усі протоколи про порушення «обов’язкової постанови Київ. О. В. К. про рибальство» передано до суду.

Збільшення риби не тільки в заповіднику, але і навколо поза його межами підтверджує спеціаліст НКЗС П. Завістовський у свойому справозданні. Помітне збільшення риби в оз. Заспі констатовано підчас спробного влову 30 жовтня 1927 р. На влові були присутні голова рибальської секції Київської філії ВУСМР М. Растрапович, проф. Д. Белінг, представник рибальської артіли с. Корчеватого т. Христосенко та інш. Спробні тоні давали до 14 пудів риби, серед якої було чимало карасів віком в 8‐10 років, вагою до 1,5 кілограмів та інш. Як і в попередні роки, тільки незначну кількість вловленої риби рибна станція взяла для дослідів. Решту було випущено в озеро. Присутність великої кількости качок на озері констатував ст. контролер держконтролю т. Гаєвський, який оглядав заповідник разом з автором цих рядків 19 жовтня. За спостереженнями рибної станції більшість качок відлетіла з озера 25 жовтня підчас міцного північно‐західнього вітру. Підчас спробного влову риби помічено, що водяних рослин, головним чином, Ceratophylium, в цьому році було дуже мало.

Таким чином, начебто підтверджується авторове припущення, що приваблювання качок є добрий засіб боротьби з заболочуванням озера. За те, що охорону заповідика налагоджено як слід, свідчить т. Лебедів у ч. 10 «Укр. Мисливця та Рибалки» за 1927 р.

1 Держзаповідник «Конча‐Заспа» міститься на правому березі Дніпра в 20 кілометрах на південь від Київа. Докладніші відомості про цей заповідник вміщено в статті М Шарлеманя: Державний заповідник «Конча‐Заспа» в .№ 5 «Укр. Ох. и Рыболова» за 1926 р.1928

2 Game laws for the season 1926‐27 U. S. Dep. of Agric. Farmers bll. №1505.

3 W. L. Мс Tee Food habits of the mallard ducks of the United States. U. S. Dep. Of Agric Bull. №720., Douglas С. M bbot Food habits of seven species of american hoot‐ water duks. U. S. Dep. of Agr. Bull №862.

4 Н. Дергунов. Встречи окольцованных птиц «Укр. Мисл. та Рибалка» 1927, №10, ст. 22‐24. Трохи пізніше коло Київа здобули одного мартина з кільцем БЮН, серія Є, №4284, а вище Київа коло с. Тарасовичі (30 кілом. вище Київа). 21 серпня 1927 року здобуто мартина з кільцем серія Е №4430.

Шарлемань М.

Джерело:

Шарлемань, М. З життя заповідника «Конча‐Заспа» в 1927 р. / Український мисливець та рибалка. – 1928. – №1. – С. 17‐22.