2.7.8. Урочища Горбачиха – Долобецький острів у міжвоєнному Києві 1921-1941 рр.
Парнікоза І.Ю.
Обидва топоніми: Горбачиха та Долобецький з радянських картографічних матеріалів доби передвоєнної доби невідомі.
На мапах 1923 та 1931 рр. північна частина сучасного Долобецького острова була сполучена з лівим берегом (сучасним урочищем Горбачиха) греблею так, що вхід до Русанівської протоки був перекритий. Сучасна Горбачиха показана лівобережним масивом з невеликою затокою з півдня. Південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Венеціанським. Протока між суч. Горбачихою та північною частиною Долобецького носить назву Долобецької протоки (топоніми підписані українською мовою).
На схемі ж наступного 1932 р. показано відмінну ситуацію. Тут південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Горбачихою, вони від’єднанні від лівого берега протокою, у той час, як південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Венеціанським, а також з лівим берегом. Подібну ситуацію ми бачимо на мапах 1935 та 1936 р. з тою відміною, що сполучені між собою Горбачиха та північна частина сучасного Долобецького острова від’єднанні від лівого берега лише затокою.
Рис. 2.7.8.1. 1 – Сучасне урочище Горбачиха, 2 – протока Довбичка, 3 – північна частина сучасного острова Долобецький, 4 – південна частина сучасного острова Долобецький на плані Києва 1923 р.
Рис. 2.7.8.2. 1 – Сучасне урочище Горбачиха, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький, 3 – південна частина сучасного острова Долобецький на плані Києва 1931 р.
Рис. 2.7.8.3. Вид на Дніпровську заплаву з правого берега, 1930-ті рр. На першому плані слобідка на Трухановому острові. На другому плані східна частина острова, а за нею сучасне урочище Горбачиха (1)
Рис. 2.7.8.4. 1 – Сучасне урочище Горбачиха, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький, 3 – південна частина сучасного острова Долобецький на плані Києва 1932 р.
Рис. 2.7.8.5. 1 – Сучасне лівобережне заплавне урочище Горбачиха, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький (окремий острів з’єднаний з Горбачихою греблею), 3 – південна частина сучасного острова Долобецький, яка становить одне ціле з Венеціанським островом на плані транспорту Києва 1932 р.
Рис. 2.7.8.6. Вид на заплавні урочища 1930-ті рр.: 1 – Лісовий півострів острова Труханів, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький, 3 – південна частина сучасного острова Долобецький, 4 – Микільська слобідка (місце де борова тераса – темна на фото – підходить до заплави
Рис. 2.7.8.7. 1. – Сучасне урочище Горбачиха (поблизу вказано урочище Кут), 2 –– північна частина суч. острова Долобецький, 3 – південна частина сучасного острова Долобецький, 4 – протока Чорторий, 5 – протока Довбичка, 6 – Венеціанська запруда, 7 – Чорторийські майстерні, 8 – Чорторийська загата на плані Києва 1934 р.
Рис. 2.7.8.8. 1 – Сучасне урочище Горбачиха – тоді теж фрагмент лівобережної заплави, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький з’єднана з Горбачихою греблею, 3 – південна частина сучасного острова Долобецький, яка становить одне ціле з островом Венеціанський (сучасний Гідропарк), 1935 р.
Детально ситуація показна на лоції 1934 р., що відділяла масив Долобецький – Горбачиха, то вона, імовірно, ставала такою лише під час розливів Дніпра. Сполучені між собою Горбачиха та Долобецький дійсно в розливи могли ставати островом. Протока, що відділяє Горбачиху та північну частину суч. острова Долобецький тут носить назву Чортория. На мапі присутні інші топографічні подробиці: протока між Трухановим та північною частиною суч. Долобецького носить назву протока Довбичка. Вона з’єднана з суч. Венеціанським загатою, що на мапі носить назву Венеціанської. На Десенці підписано Чорторийську запруду, що з’єднує північний бік суч. південної частини Долобецького острова з лівим берегом. На самому лівому березі показано Чорторийські майстерні.
Рис. 2.7.8.9. Київські острови та заплава на топографічній основі 1936 р.: 1 – острів Великий (південний), 2 – урочище Теличка, колишній «острів напроти Видубицького монастиря», 3 – острів Малий Гідропарк, сучасні урочище Горбачиха (4) та північна частина Долобецького острова (5), від’єднанні від Труханового острова Долобецькою протокою, 6 – сучасні південна частина Долобецького острова та Венеціанський острів, що у той час були єдиним півостровом
Рис. 2.7.8.10. Київські острови та заплава на топографічній основі 1936 р.: 1 – сучасне урочище Горбачиха, 2 – північна частина сучасного острова Долобецький та 3 – сучасна південна частина Долобецького острова від’єднанні від Труханового острова Долобецькою протокою та Венеціанський острів, що у той час були єдиним півостровом
На схемі Києва 1935 р. бачимо сучасне урочище Горбачиха, як з’єданане з лівим берегом та з сучасною північною частиною Долобецького острова. Протока між ними та Трухановим носить назву Долобецька протока. Сучасна південна частина Долобецького острова з’єднана, як з лівим берегом, так і островом Венеціанський (раніш вказані запруди). Аналогічною показана ситуація на планах, що додаються до генерального плану 1936 р.
Рис. 2.7.8.11. 1 – Сучасне урочище Горбачиха (підписано урочище Кодачок), 2 – північна частина суч. острова Долобецький (підписано урочище Кут), 3 – південна частина сучасного острова Долобецький (підписано урочище Долобецьке), на німецькій мапі 1943 р.
Рис. 2.7.8.12. 1 – Сучасне урочище Горбачиха – 1, північна частина суч. острова Долобецький – 2, південна частина сучасного острова Долобецький – 3 на німецькому аерофотознімку Києва 1943 р. ()
Натомість, деякі довоєнні подробиці зберегла до нас педантична німецька картографія. Так, на мапі Києва 1943 р. знаходимо місцеву назву тодішньої Горбачихи – Кодачек (як і острів перед першим Дніпровим порогом – Кодацький), а також топонім «урочище Долобецьке» у відношенні до південної частини суч. острова. Що цікаво, станом на 1943 р. показано забудову на західному узбережжі південної частини суч. острова (найімовірніше, довоєнну, – дачі?), а також невелике заплавне озеро у його південній частині. Північна ж частина суч. Долобецького носила назву «урочище Кут».
Аналіз фотозйомки 1941-43 рр. дозволяє пояснити вищеописані зміни острівного–півострівного статусу тодішніх урочищ Кодачек (Горбачиха), та Долобецьке і Кут. Адже під час весняних повеней деснянські води з Десенки спрямовувалися не тільки у Чорторий, значна їх частина утворювала потужний водотік Старим Чорториєм та Русанівською протокою, все це призводило до відкладання у вказаних протоках. А також у Долобській та Венеціанській протоці великої маси алювію, що після спадання води призводило до утворення у них великих піщаних мілин, які ніби з’єднували окремі заплавні масиви. На зазначеному знімку видно такі мілини біля входу до Старого Чорторию (протоки між урочищем Кут (північна частина суч. Долобецького) та лівим берегом), на південному закінченні Долобської протоки (між Трухановим та Долобецьким), а також у західній частині протоки між двома частинами сучасного Долобецького (суч. Долобецьке озеро та затока).
Аерофотознімок дозволяє нам також охарактеризувати тогочасні ландшафти цих урочищ – це були ділянки заплавних лук, які піщаними гривами переходили у ксерофітні луки, а також невисокі вербові зарості та невеликі ділянки заплавного вербово-осокорового лісу.