2.7.4. Озеленення заплави Дніпра у міжвоєнному Києві 1921-1941 рр.
Парнікоза І.Ю.
В описуваний період було заплановано та реалізовано багато заходів з озеленення міста, а також створення заповідних об’єктів на заплаві Дніпра.
Рис. 2.7.4.1. Проект парку на Трухановому острові згідно Генеральному плану Києва 1936 р.
Рис. 2.7.4.2. Зелені зони Києва на Генеральному плані 1936 р.
Після входження у 1923 р. в межі Києва великих лісових масивів київська міська рада створила п’ять лісництв – Київське, Пуща-Водицьке, Святошинське, Межигірське і Дарницьке. Кожне з них займалося в міру обмежених фінансових можливостей лісовпорядкуванням та лісовідновленням. Щоб розширити ці можливості, час від часу до роботи залучалася широка громадськість. Тижні і місячники лісу стали в Києві постійним явищем. У 1922 р. виникло добровільне товариство «Місто-сад», відділення якого почало працювати і в Києві. У 1925 р. утворилося ще одне громадське об’єднання «Друзі лісу». Після появи постанови РНК УСРР від 12 вересня 1931 р. «Про зелені насадження в містах та селищах міського типу» Київська міська рада розробила комплексний план озеленення з кінцевим показником: довести норму зелених насаджень до 10 м2 на одного мешканця (існуючий показник становив 4,7 м2). На допомогу громадським службам прийшов громадський комітет сприяння, який через профспілки та комсомол залучав до озеленення міста десятки тисяч киян. За один рік, до осені 1932 р. було висаджено понад 320 тис. дереві кущів, вирощених у міських лісництвах. До лісових масивів прокладалися дороги, там здійснювалися меліоративні та лісокультурні заходи. Кінцевою метою було перетворення не окультуреного лісу у лісопаркові та паркові зони відпочинку. У другій половині 1930-х рр. роботи з озеленення прискорилися. Щороку на мапі Києві з’являлися нові сади, сквери, парки. На Куренівці відкрився парк культури та відпочинку «Березовий гай». Був впорядкований парк «Аскольдова могила». Сади на правому березі Дніпра об’єднали у центральний парк культури та відпочинку. В 1936 р. на Звіринецькій горі на площі 157 га почалося будівництво ботанічного саду АН УРСР. До 43 га розширилася територія зоопарку. У 50 кілометровій зоні заборонялася експлуатаційна вирубка лісів (Ілюстрована історія Києва, 2012).
До островів та заплави Дніпра в Києві в той період не добралися. Проте генеральним планом 1936 р. передбачалася ліквідація повененебезпечної слобідки на Трухановому та створення тут парково-відпочинкової зони. Поряд з цим було створено заповідник «Конча-Заспа», який взяв під охорону фрагмент заплави Середнього Дніпра з островами Ольжин та Козачий та районом озера Заспа (Борейко, 2001).
Рис. 2.7.4.3. Краєвид заповідника «Конча-Заспа», кадр з трейлера фільму про заповідник «Конча-Заспа», 1928 р.
Рис. 2.7.4.4. Вид на Труханів острів, 1938 р. Помітне селище, тополі та затока, що вдається в острів
Втім, переїзд столиці з Харкова до Києва мав фатальні наслідки для заповідника «Конча-Заспа». Адже він приглянувся Г. Петровському і був ліквідований (Борейко, 2001). А на тутешній київській заплаві було покладено початок розвитку дачно-котежного будівництва, що як ракова пухлина в наступні роки поглинатиме цінну південну дніпровську заплаву.
Загалом розроблений у 1931 р. план з озеленення міста був виконаний: на кожного киянина припадало майже 10м2 зелених насаджень. Київ почали називати «містом-садом» (Ілюстрована історія Києва, 2012).
У 1936 р. новому підрозділу міськради – відділу з організації культурного відпочинку трудящих та їхніх дітей передали у відання парк ім. 1-го травня, районні парки (переважно дитячі), зоопарк міський пляж на Трухановому острові, місця відпочинку на Дніпрі: Чорторий, Босфор, Жуків острів, Наталка, водні станції тощо (Ковалинський, 2009).