2.7.2. Повені на Дніпрі у міжвоєнному Києві 1921-1941 рр.
Парнікоза І.Ю.
Головною проблемою поселень на заплаві Дніпра лишалися повені, які тут були звичайним явищем. Зазвичай під час повеней мешканці острівних та заплавних поселень просто перебували у своїх домівках. Проте, приблизно кожні 5-10 років мали місце особливо великі повені, що зумовлювали значні руйнування та необхідність евакуації людей. Перед війною Київ зазнавав таких повеней у 1927, 1931 та 1937 р. (().
Рис. 2.7.2.1. Повінь 1931 р. на Подолі, затопленою пересуваються човни
Рис. 2.7.2.2. «Повінь на Подолі, 1931 р.», Художник Шульга. Човен на вулиці
Та рекордною стала повінь 1931 р. Восени 1930 р. пройшли рясні зливи, що вкрай зволожити ґрунт. У грудні вдарили люті морози, і земля відразу глибоко промерзла. До весни випало неймовірно багато снігу – у півтора-два рази більше середньої норми. Відлига, що почалася 14 квітня, супроводжувалася дощами. Щоправда, температура підвищувалася плавно, і ще за кілька днів до повені метеорологи обіцяли, що розливи Дніпра будуть незначними. Однак 19-21 квітня на весь басейн верхнього Дніпра раптово насунулася хвиля теплого повітря. Денна температура підскочила до 12-14 градусів тепла. Стрімке танення снігів, особливо у верхів'ях Дніпра, з одночасними сильними дощами різко підняли рівень води у Києві. Двадцять п'ятого квітня стало зрозуміло: місту загрожує лихо. На наступний день терміново була створена надзвичайна комісія – у зоні затоплення перебували дві електростанції, які забезпечували енергією Київ: Центральна (ЦЕС) і Київська районна (КРЕС) (про неї нижче). Їх зупинка паралізувала б міське життя. Для боротьби зі стихією мобілізували міліцію, саперні й понтонні частини Київського військового округу (КВО), курсантів військових училищ, яким допомагали учнівська молодь і численні добровольці ().
Рис. 2.7.2.3. Труханів острів під час повені 1931 р. за (Ковалинський, 2008)
Рис. 2.7.2.4. Понтонери за роботою під час повені за (Ковалинський, 2008)
Тоді вище Труханового острову утворилася бурхлива течія. Вода повністю затопила Труханів острів 28 квітня (станом на 1931 р. острів налічував 341 садибу з 367 житловими будинками, 362 будівлі були дерев’яними, три – змішаними та дві – кам’яними).
Рис. 2.7.2.5. Труханів острів під час масштабної повені 1931 р. За (Малаков, 2005)
Рис. 2.7.2.6. Сцена повені 1931 р. Мешканці ховаються на даху будинку за (Ковалинський, 2008)
Рівень води досяг 853 см проти ординара (місця вимірювання) 2 травня і був найвищим за останні 100 років. На Трухановому острові стихія пошкодила або зруйнувала 326 будинків, або 86 % усього фонду. Серед пошкоджених було 5 будинків держустанов, 16 – приватних орендарів, та 305 – власністю приватних осіб (головним чином, робітників Державного пароплавства). Ці останні переважно були одноповерхові та мали у середньому площу 50 кв.м. У той час писалося про величезну грізну лавину “без міри вшир, без кінця вздовж”, що неслася майже 15 км суцільною масою, руйнуючи все, що траплялося на її шляху (Ковалинський, 2008). Вода, що піднялася майже на 3,5 м., призвела до того, що значну частину людей з Венеціанського та Труханового евакуювали на понтонах військові з місцевого військового табору. Хоча зазначається, що навіть за найвищої повені на Трухановому не затоплювалися ділянки біля церкви та пожежної частини (Дзівалтовський, 2004). Колишній мешканець острова Є.Л. Томаров згадує, що 1931 р. весь острів затопило до самих дахів (зі слів Є.Л. Томарова, за диктофонним записом автора, 03.07.2010).
Мало кому відомо, що рівень повені 1931 р. досі можна побачити на одному з будинків Київського Подолу . Тут на стіні передвоєнного будинку збереглася позначка максимального рівня води під час тієї повені. Даний історичний артефакт має бути збережений.
Широко відображеною у фотоматеріалах є також повінь 1937 р. В цей час знову було повністю затоплено Труханівську та Передмостову слобідки.
Рис. 2.7.2.7. Повінь 1937 р. Підпис: "Розлив Дніпра в 1937 році. Вода спадає". Автор В. Петренко, фото з
Рис. 2.7.2.8. Труханів острів під час повені 1937 р. Затоплена вулиця перетворилася на магістраль для човнів. за (Ковалинський, 2008)