2.7.10. Острів Венеціанський – Передмостова Слобідка у міжвоєнному Києві 1921-1941 рр.
Парнікоза І.Ю.
Як свідчать фотографії та мапи періоду до Другої світової війни, територія сучасного Венеціанського острова станом на 1930-і роки була відмежована від лівого берега Русанівською протокою. Від південної частини ж суч. Долобецького острова Венеціанський острів відділявся Венеціанською протокою.
Рис. 2.7.10.1. Передмостова Слобідка. Фрагмент детального плану Києва, 1925 р. Північна частина. Показано житлові квартали та церкву
Рис. 2.7.10.2. Передмостова Слобідка. Фрагмент детального плану Києва, 1925 р. Північна частина. Показано житлові квартали та церкву
Зображення Передмостової Слобідки знаходимо на мапах 1925 р.
Рис. 2.7.10.3. Передмостова Слобідка. Фрагмент детального плану Києва, 1925 р. Південна частина. Вся забудова розташовувалася на північ від озера Берізка
Рис. 2.7.10.4. Передмостова Слобідка на мапі 1929 р. Показано квартали забудови. Показано також трасу Ланцюгового мосту
Рис. 2.7.10.5. Повінь на Передмостовій Слобідці, 1931 р. На першому плані типова для острова садиба: будинок і ділянка оточена парканом
Рис. 2.7.10.6. Вид на Передмостову Слобідку (Венеціанський острів) з правого берега, 1930 р. Помітні розвинені деревні насадження
Рис. 2.7.10.7. Передмостова Слобідка на мапі 1931 р. Показано вуличну мережу. Вздовж Дніпра вулиці: Дніпрова дамба, Дніпровська набережна, Бабліївська, Миколаївська, Лоївська, Ольгинська, Венеціанська, Струмилівська, Троїцька, Кривий провулок. Перпендикулярно до Дніпра: Броварське шосе, вул. Аскольдова та Вербилівська
Рис. 2.7.10.8. Передмостова Слобідка на мапі 1932 р. Позначено міст ім. Бош та церкву (1), заплавні озера, сучасний острів Малий Гидропарк (2), окремі квартали забудови, а також озеро Берізка (3), Наводницький дерев’яний міст – Бошок (4). Венеціанський острів відділений рукавом Русанів. Позначка висоти 96,8 м.
Рис. 2.7.10.9. Київ. Заплава Дніпра. Мешканці Передмостової Слобідки з човнами (сучасний Венеціанський острів), 1930-ті рр.
Рис. 2.7.10.10. Передмостова Слобідка (Венеціанський острів), схема транспорту Києва, 1932 р.: міст ім. Бош (1), Наводницький дерев’яний міст – Бошок (2)
Рис. 2.7.10.11. Передмостова Слобідка на лоції Дніпра у Києві, 1934 р.: міст ім. Бош (1), озеро-стариця Берізка (2), Наводницький дерев’яний міст – Бошок (3)
Рис. 2.7.10.12. Вид на Передмостову Слобідку (Венеціанський острів) з правого берега. Помітна деревна рослинність
Передмостова Слобідка, показана на лоції 1934 р., як розташована на північ від оз. Берізка.
Рис. 2.7.10.13. Передмостова Слобідка на мапі Києва, 1935 р.: Русанівська протока та сучасний острів Малий Гідропарк, за (Малаков, 2010)
Рис. 2.7.10.14. Понтонери допомагають мешканцям слобідки під час повені на Дніпрі, за (Ковалинський, 2008)
Рис. 2.7.10.15. Аерофотознімок Передмостової слобідки, до 1936 р. В південній частині острова ще немає табору
Рис. 2.7.10.16. Планування Передмостової Слобідки згідно до генерального плану 1936 р. Південна частина острова забудована
Рис. 2.7.10.17. Планування Передмостової Слобідки згідно до Генерального плану 1936 р.
Рис. 2.7.10.18. Передмостова Слобідка (сучасний Венеціанський острів) на макеті району планування генерального плану 1936 р.
Станом на 1935 р. на Русанівській протоці у східного узбережжя Венеціанського показаний півострів, який у 1941 р., як свідчать аерофотозйомка 1941 та 1943 рр та німецька мапа Києва 1943 р., вже був невеликим довгим острівцем – суч. Малим Гідропарком.
Його походження, як видно з аерофотознімку 1943 р., пов’язано з положенням між гирлом протоки, що ділить Венеціанський навпіл, та Русанівською протокою.
Венеціанський острів складається з двох частин: заселена північна та вкрита луками південна з протокою, що, імовірно, існувала лише під час повеней, а влітку розпадалася на заплавні озера. З них наразі збереглося найбільше – суч. Берізка. У своїх спогадах про Передмостову Слобідку передвоєнного часу старожилка Києва Ганна Миколаївна Краснова вказувала автору, що на південь від селища знаходилися заплавні луки, які перетинали протоки: Ковбасниця, Череповка та ін. Імовірно, це і є назви вищенаведених заплавних озер-стариць.
Рис. 2.7.10.19. Вид на Венеціанський острів (південну частину) з німецького бомбардувальника, 22.06.1941 р.: помітно табір на південь від озера Берізка – русло Дніпровської протоки, дерев’яний Наводницький міст та опори нового Наводницького мосту
Рис. 2.7.10.20. Урочище «Софія» (табір на південь від озера Берізка ?) та сама протока стариця Берізка, а також Наводницький міст з на аерофотозйомці Києва 26.09.1943 р. ()
На аерофотознімках Венеціанського острова його північна частина вкрита щільною зеленню. Цікаво, що на мапі 1943 р. німці показали і так зване урочище «Софія» (“Flur Sofia”), як якусь забудову у південній частині острова, яке з довоєнної картографії Києва, наскільки нам відомо, невідоме.
Цей об’єкт, скоріше за все – піонертабір чи військова частина: сліди планувальної сітки та розташовані по 5 у два ряди будівлі, проглядаються на аерофотознімку Києва 1941 р., що свідчить про його довоєнне походження. Об’єкт розташований у безпосередній близькості до моста Бошок (Наводницького).
С. Вакулишин вказує щодо цього урочища на те, що «Острів Софія» є в переліку вулиць Передмостової слобідки 1-ї половини 1930-х рр. (Вакулішин, 2014).
В описуваний період поселення на Венеціанському продовжує розростатися, на місце купецьких садиб тут також прийшли робітничі квартали. В 1923 р. селище було включено до міської смуги. У 1927 р. тут нараховувалось 6 тис. мешканців. В 1927 р. тут було 14 кустарних виробників: 5 шевців, 2 кравці, 1 бондар, капелюшник, тесляр, шорник, рукавичник та виробник кефіру. На Микільській Слобідці було 24 промисловці-кустарі: 8 виробників кошиків, 6 шевців, 4 гончарі, 3 візники, виготовлювач ляльок, перукар, ковбасник (Ковалинський, 2008; Вакулишин, 2014).
Згідно з мапою 1935 р., на території Передмостної Слобідки були – площа Базарна, проспект Першого Травня, вулиці Андріївська, Аскольдова, Баяна, Германівська, Гоголівська, Дніпровська, Дніпровський Вал, Київська, Ленінградська, Лермонтівська, Маріїнська, Миколаївська, Михайлівська, Мільйонна, Московська, Набережна, Некрасівська, Ново-Прорізна, Олексіївська, Південна, Північна, Пушкінська, Рибальська, Родіонівська, Русанівська, Садова, Софіївська, Старо-Дніпровська, Старо-Пушкінська, Старо-Рибальська, Троїцька, Тургенівська, Українська, Успенська, Хуторська, Шевченківська та Ярославська; провулки: Безіменний, Євгенівський, Миколаївський, Михайлівський, Мільйонний, Темний, Троїцький та Федорівський. Тут налічувалося близько 900 садиб (Ковалинський, 2008).
На німецькому плані 1941 р., складеному імовірно, перед червневою інвазією, на Передмостовій Слобідці німцями транслітерацією відтворено передвоєнні назви вулиць. Вище проспекту Першого Травня підписано вулицю Дніпровська Садова. На південь від проспекту Першого Травня показані широтні вулиці: Аскольдова, Тургенівська та Германівська. В довготному напрямку – Московська, Михайлівська, Троцька (спотворено Троїцька) та Хлібонна (спотворено Мільйонна).
Рис. 2.7.10.21. Передмостова Слобідка на німецькій мапі Києва 1943 р.: 1 – зруйнований міст ім. Є. Бош, 2- озеро-стариця Берізка, 3 – сучасний острів Малий Гідропарк, 4 – урочище Софія, 5 – траса Наводницького мосту, за (Малаков, 2010)
Рис. 2.7.10.22. Базарна площа у Передмостовій слобідці, квітень 1932 р. Мешканці слобідки приїхали на човнах на високу незатоплену частину острова. Помітні верби та тополі а також торгуючі з рук та в дерев’яній буді (Лисенко, 2010)
Вуличну мережу Передмостової слобідки цього часу ми також бачимо на німецькій мапі 1943 р. Тут фігурують вулиці згадувані раніше на мапі 1931 р. Показано також школу.
Цікаво що в Великій Радянській енциклопедії на плані міста 1936 р. вжито назву Пригородная слобода (Вакулішин, 2014).
В 1936 р. Передмостова Слобідка налічувала вже 7 тис. мешканців. У 1939 р. – 8540 мешканців (Вакулішин, 2014).
На початку 1940-х рр. – понад 800 переважно дерев’яних будинків (п’ята частина двоповерхових), 70 вулиць, промислові підприємства, бібліотека, 2 кінотеатри, школа, ринок (Вакулішин, 2014).
Забудова слобідки складалася з дерев’яних садибних будинків на високих фундаментах, що захищало під час повені. Будинки мали вхід по дерев’яним сходам з верандами. Стіни їх були зазвичай за українською традицією побілені. Садиби відгороджувалися дерев’яними парканами. З дерев в забудованій частині домінували тополі. В кожній садибі були човни. Ними пересувалися слобідкою під час повені.
Рис. 2.7.10.23. Мешканці Передмостової Слобідки, квітень 1932 р., за (Лисенко, 2010)
Рис. 2.7.10.24. Вид на Передмостову Слобідку з правого берега, 1930-ті рр.
Острів’яни ловили рибу (метрові соми Silurus glanis) під опорами мосту Бошок, заготовляли на луках південної частини острову лозу та горіхи чиліму (Trapa natans L.). У заплаві масово зустрічалися болотяні черепахи (Emus orbicularis) та м’якуни-беззубки (Anadonta sp., Unio sp.) (острів’яни називали їх устрицями). Цих «устриць» заготовляли (розрізали, змішували з комбікормом та здавали у мішках на харч худоби, за що отримували зошити, ручки та інше шкільне приладдя, яке тоді важко було купити. Ганна Миколаївна згадує, що перед війною на острові було дві школи (одна – № 29), населення становило приблизно 3000 осіб. Батько її, Микола Краснов, працював на Арсеналі та підробляв у бригаді Є. О. Патона.
Г. М. Краснова згадує, що під час Голодомору 1932-1933 рр., який майже не зачепив Київ, острів’яни надавали допомогу людям з навколишніх сіл, де люди вимирали. Тоді М. Краснов привіз до себе на Передмостову Слобідку з Бортничів обгризеного пацюками чоловіка.
Церква св. Іоанна Рильського залишалася діючою до середини 1930-х рр.