Ч

Чабак – лящ (різні автори)

Чабанчук – підсобник пастуха, хлопчик на побігеньках (Ю. Дячук)

Чабер – чебрець (Б.-І. Антонич)

Чавунка – залізниця (різні автори)

Чайка – човен запорізьких козаків (різні автори)

Чак (чака, чако) – ківер, військовий парадний головний убір; також форменна шапка жандарма (І. Франко)

Чаклі – військо (І. Франко)

Чамарка – чемерка (одяг) (І. Франко)

Чамбул – невеликий мобільний загін татарської кінноти (татарськ.) (Ю. Дячук, А. Чайковський)

Чамур – розчин вапна з піском (А. Свидницький)

Чапіння – безнадійно-байдуже очікування чогось, бездіяльність (І. Франко)

Чапіти – знітитися, сидіти скорчившись, безнадійно чекати, непорушно сидіти (стояти), стояти на одному місці (І. Франко)

Чаплія – кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду – залізний гак з дерев’яним держалном; сковорода, пательня (Г. Квітка-Основ’яненко); сковорода (І. Котляревський)

Чапрак – 1) відлога, капюшон; 2) чепрак, попона (І. Франко); 3) найтвердіша частина шкури тварини, з якої виготовляють шкіру для підметок (різні автори)

Чардак – палуба судна (Б.-І. Антонич)

Часловець (часословець) – богослужбова книга (Г. Квітка-Основ’яненко)

Часточка – пожертвування на церкву за упокій душі померлого, а також за здоров’я (Г. Квітка-Основ’яненко); причастя (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Чашник – особа, що завідує напоями та погребом (І. Франко)

Чаятельно – правдоподібно (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чвал, чваль – швидкий біг (коня, верблюда) навскач (І. Франко)

Чвалий – моторний (різні автори)

Чванець – посудина (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чвертка – старовинна міра об’єму сипких тіл, що дорівнює 8 четверикам (близько 210 л) (різні автори)

Чворокутний – чотирикутний (М. Грушевський)

Чебрик – чебрець (А. Свидницький)

Чебурхати – іти (але дещо іронічно) (І. Корсак)

Чеверногий (діал.) – клишоногий (Б.-І. Антонич)

Чевріти – чахнути (різні автори)

Чей – а раптом, адже, може, мабуть (І. Франко)

Чей же – безумовно, без сумніву (І. Франко)

Чекан – старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з держаком (М. Грушевський)

Челюсті – вихід кухонної печі, отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною печі (різні автори); передня частина сільської печі (І. Котляревський)

Челядник – наймит у ремісника (І. Франко)

Челядь – члени однієї родини; слуги (різні автори)

Чемера, чемерка – старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду (різні автори); чоловічий верхній одяг (М. Грушевський, І. Франко)

Чемериця – багаторічна отруйна рослина (А. Свидницький); тютюн (різні автори)

Ченко – тонко, ніжно (польськ.) (Ю. Дячук)

Чентім – дрібна монета (сантім) (І. Франко)

Чень – адже, але, може, таки, мабуть (І. Франко)

Чень же ні – авжеж ні (І. Франко)

Чепіги – рукоятки у плузі (М. Кропивницький)

Чепіргатий – розлогий (І. Франко)

Чепрак (чапрак) – вовняча підстилка під кінське сідло (І. Нечуй-Левицький)

Чепуруха – велика чарка (І. Котляревський)

Червивіти – бути поточеним червами, трухлявіти (А. Свидницький)

Червінка – заразна хвороба (І. Франко)

Червоний – червонець, золота монета вартістю три карбованці, що карбувалася в дореволюційній Росії починаючи з XVIII ст. (різні автори)

Червчатий – червоний (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чергинькати – чирикати (А. Свидницький)

Чердак – корма (І. Нечуй-Левицький)

Чередник – людина, яка пасе череду; пастух (М. Кропивницький)

Черезпів – упоперек (І. Франко)

Черенка – колодочка ножа (Б.-І. Антонич)

Черепанька – глиняна люлька (різні автори)

Черепаня – череп’янка, череп’яна (глиняна) люлька (М. Устиянович)

Черес – старовинний шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей (різні автори); поле; шкіряний пояс, у якому носять гроші (Ю. Дячук; А. Свидницький)

Чересло – вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем (М. Кропивницький, Ю. Дячук)

Черіни соляні – сковорідки для виварювання солі (М. Грушевський)

Черінь – нижня площина, дно печі, де горять дрова; місце для випікання хліба і варіння страв (М. Кропивницький)

Черірчатий – розлогий (І. Франко)

Черкас (черкасин) – рід тканини (А. Свидницький)

Черкеска – старовинний верхній чоловічий одяг з сукна з прорізами і відкидними рукавами (Г. Квітка-Основ’яненко)

Черкуєсь – оздоблюється золотом (різні автори)

Черлений (червений) – червоний (різні автори); кольору крові (Ю. Дячук)

Черта – риса (І. Франко)

Чертог – хата (Г. Квітка-Основ’яненко)

Черці – ченці, чорноризці, монахи (І. Франко, А. Чайковський)

Черчаний (червчатий) – пофарбований червцем, червоний; зроблений з червоного матеріалу (Г. Квітка-Основ’яненко)

Черчатий – червоний (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чесник – чашник, сановник у давній Польщі (І. Франко)

Честувати – розпивати спиртні напої в товаристві (різні автори)

Чета – військовий загін кількістю 30 – 50 вояків, рота (І. Франко)

Четар – командир чети (І. Франко)

Четверть – міра сипких тіл, чверть гектолітра (Г. Квітка-Основ’яненко)

Четиння – глиця, хвоя (І. Франко)

Чехолити – різати ножем (І. Франко)

Чечуга – свиня (А. Свидницький)

Чий-чий – ось-ось (різні автори)

Чикилдиха – те саме що й мокруха, сивуха, горілка (І. Котляревський)

Чикиндувати – іти (втомлено або накульгуючи) (І. Корсак)

Чикчирі – кайдани (М. Кропивницький)

Чимиргеснути – випити спиртного (І. Корсак)

Чинарка – старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду (різні автори)

Чингал – кинджал (заст.) (Ю. Дячук)

Чинш – 1) грошовий податок; натуральний або грошовий податок, що його сплачували поміщикам або державі особисто вільні селяни за користування землею на загарбаних польською шляхтою українських землях; 2) квартирна плата (різні автори)

Чиншовий – за який сплачується чинш (податок) (І. Франко)

Чиншовик – платник податків за аренду землі (І. Франко)

Чипіти – сидіти навпочіпки (І. Франко)

Чир – 1) губка – гриб, що росте на дереві, трут (Ю. Дячук; І. Франко); 2) рідка страва з борошна; страва, приготована на воді з вівсяного або житнього борошна (І. Франко)

Чирята – малі дикі каченята (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Числити – розраховувати (на що) (М. Грушевський)

Чисниця – три нитки або одна десята пасма; до смерті чисниця – одною ногою в гробу (А. Свидницький)

Чистий понеділок, чистий четвер – дні тижня великого посту, в які, за настановою церкви, слід тримати все в чистоті (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чівка – чуб, чолка (І. Франко)

Чільний – передовий, кращий (І. Франко)

Чіхати – шкребти (І. Франко)

Чічка – дика квітка, польова квітка, квітка (різні автори)

Члече – чоловіче (скороч. від польськ. чловече) (І. Франко)

Чмара – мара (І. Корсак)

Чмелів слухати – бути в стані запаморочення (Г. Квітка-Основ’яненко)

Чмига – як слід, до ладу, до речі (І. Котляревський)

Чмир – рос. чумазый (М. Кропивницький)

Чоло – 1) лоб; 2) діадема; 3) цвіт, найкраща частина (М. Грушевський; І. Франко); тут: найкраще, найдобірніше (зерно) (О. Кониський)

Чоломкатися – цілувати один одного при зустрічі, прощанні тощо (М. Кропивницький)

Чопик – краник (різні автори)

Чорна хвороба – епілепсія (А. Свидницький)

Чорторий – вир, коловорот, водоверть (І. Франко)

Чревак – черв’як (І. Франко)

Чубарий – масть коня: вкритий темними плямами по світлій шерсті (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Чубити – бити, волочити за волосся (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Чубук – живець виноградної лози, який використовують для садіння (різні автори)

Чувати – назирати, берегти (І. Франко)

Чуга – верхній чоловічий одяг у лемків; грубий верхній одяг, сіряк (І. Франко)

Чужолозтво – перелюбство (І. Франко)

Чуйка – довгий сукняний каптан (І. Котляревський)

Чумарка – старовинний чоловічий верхній одяг (І. Франко)

Чунявий – кволий, немічний, худий; нікчемний; сумовитий (різні автори)

Чуняти – дрімати півсонням в слабості (М. Устиянович)

Чупкати – йти поволі, чалапати (І. Франко)

Чуприндирі – чубаті (І. Котляревський)

Чупрун – простолюдин (І. Котляревський)

Чура – джура, зброєносець і підручний рицаря чи військового начальника; паж; козацький слуга-товариш (І. Франко)

Чурман – головний слуга (татарськ.) (Ю. Дячук)

Чухрій – тюхтій, роззява (І. Франко)

Чюркало – джерело (різні автори)