К – Кі

Кабака – тютюн (Г. Квітка-Основ’яненко); нюхальний тютюн (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кабала (з давньоєвр.) – таємне знання, магія (Б.-І. Антонич)

Кабат – верхній одяг жовнірів; мундир (різні автори); верхній одяг, солдатська куртка (М. Грушевський; І. Франко)

Кабатирка – табакерка (І. Котляревський; Г. Квітка-Основ’яненко)

Кабза – гаман, капшук (різні автори)

Кабиця – яма для вогнища під казаном (І. Котляревський; І. Нечуй-Левицький)

Каблук – карлючка; дуга, частина кола (І. Франко)

Каблука – перстень, кільце (А. Свидницький)

Кав’яр – солона риб’яча ікра (різні автори)

Кава – гава, ворона (І. Франко); галка (різні автори)

Кавалер – нагороджений орденом (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кавалерія – орден (Г. Квітка-Основ’яненко)

Кавалок – шматок (М. Грушевський)

Каверза – розум (І. Котляревський)

Кавза – сором, неприємність, біда, нещастя; судова справа, (І. Франко)

Кавка – ворона; сива ворона (І. Франко)

Кавція – грошова застава, запорука, гарантія, застава. Офіцери в колишній Австрії мали перед вінчанням покласти кавцію на забезпечення життя дружини (І. Франко)

Кавчуковий – каучуковий (І. Франко)

Кагал – єврейська община, громада (М. Грушевський; Є. Гребінка); єврейська громада; галаслива юрба, зборище (І. Франко); також єврейське громадське самоуправління (А. Свидницький)

Кагальна каса – каса єврейської релігійної громади (І. Франко)

Кагла – отвір у димоході (до стелі) , який затуляють для збереження тепла (різні автори)

Кадастр – опис і оцінка об’єктів, зокрема, земельних володінь, що підлягають оподаткуванню; опис чого-небудь, зведення відомостей про щось (різні автори)

Кадастральний доход – доход держави при передачі землі з одних рук в інші (І. Франко)

Каденція – 1) закінчення, кінцівка (зокрема, музичного твору); 2) скликання (суду, законодавчих зборів); каденція сейму – період діяльності сейму від виборів до виборів (І. Франко)

Кадовб – велика діжка, колодязний зруб

Казальниця – підвищене місце в церкві, звідки ведеться проповідь, амвон (І. Франко)

Казенні (селяни) – закріпачені селяни, що належали не панові, а державі

Казенна – подорожній лист (А. Свидницький)

Казета – газета (М. Кропивницький)

Казино – клуб військових, гральний будинок або ресторан з естрадою; офіцерський клуб (І. Франко)

Казня – тюремна камера, келія (І. Франко)

Кайстровий – повстяний (І. Франко)

Какографія – поганий правопис (І. Франко)

Калавур – варта, сторожа (караул) (Г. Квітка-Основ’яненко)

Каламайка – льняна тканина (І. Котляревський); цупка, густа льняна тканина (Г. Квітка-Основ’яненко)

Каламайковий пояс – пояс, зроблений з каламайки – цупкої густої льняної тканини (Г. Квітка-Основ’яненко)

Каламанція – клопіт, нещастя, скандал, заворушення (І. Франко)

Каламар – чорнильниця; невелика пляшка (різні автори)

Каламітація – невдалий твір (І. Франко)

Каламут – неприємність, клопіт, сварка (М. Кропивницький)

Каланниця – хазяйка (іронічно), ледащо (І. Франко)

Калантир – карантин (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Калантиритися – баритися (М. Грушевський)

Каланторник – бешкетник (різні автори)

Калапішник – телепень, шляпа (І. Франко)

Каларепа – лайливий вигук, вульгарний дотеп (І. Франко)

Калафіор – цвітна капуста (І. Франко)

Калган (калгін) – трав’яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, тісто, щоб зробити їх запашними (Г. Квітка-Основ’яненко)

Калганівка (калганна, калганка) – горілка, настояна на пахучому корені калгану (різні автори)

Калеп – келеп, палиця з обухом або топірцем на кінці (І. Котляревський)

Калитка – торбина, капшук для грошей (І. Котляревський)

Кальварія – 1) Лиса гора, Голгофа (з Євангелії); 2) відпустове церковне свято; 3) географічна назва (де бували відпусти) (різні автори)

Кальний – брудний (І. Котляревський)

Калюмнія – зневага, наклеп, обмова, наговір (М. Грушевський; І. Франко)

Камаші – шерстяні онучі (І. Франко)

Камедули – чернечий чин, суворо аскетичний (І. Франко)

Камениця – кам'яний будинок (М. Грушевський; І. Франко; різні автори)

Камера – державне майно; управа цісарських земельних маєтків у австрійській Галичині (І. Франко)

Камеральний – казенний, державний; належний до «камери», тобто власності Габсбурзької монархії (І. Франко; різні автори)

Камеральщина – державні маєтки (І. Франко)

Камерарій – одна з найвищих придворних посад при Святому Престолі. (М. Грушевський)

Камея – невеликий різьблений камінь з випуклим зображенням (різні автори)

Камізелька – жилетка, безрукавка (І. Франко; різні автори)

Кампанілья – дзвіниця (М. Грушевський)

Камрад – товариш, побратим (нім.) (Ю. Дячук)

Камрати – товариші (І. Франко)

Камуз – дрібні шматочки, друзки, шмаття, дрібне бадилля. Стерти на камуз – потрощити (І. Франко)

Каналяр – асенізатор; той, хто чистить каналізаційну систему (різні автори)

Канафас – матерія, оксамит (І. Франко)

Кандидат – помічник (І. Франко)

Каніфоль – смола, яку використовували для натирання смичків струнних інструментів (М. Кропивницький)

Канонієць – пушкар, артилерист (І. Франко)

Канонік – католицький (соборний) священик (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський; І. Франко)

Канонія – 1) гідність каноніка – сановника римо-католицької церкви; 2) його резиденція (І. Франко)

Кант – 1) хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту; 2) гострий кут гори (І. Франко; А. Чайковський)

Кантарик – вуздечка (І. Франко)

Кантарлей – торговий комісар на Запорозькій Січі (від кантар – невеликі ручні ваги) (А. Чайковський)

Кантина – шинок (різні автори)

Кантичка – релігійна пісня; колядка або збірник релігійних пісень (колядок); церковна пісня, книжечка з церковними піснями (І. Франко)

Кантон – територіальна федеральна одиниця Швейцарії (І. Франко)

Канун – мед, пиво на храмове свято (різні автори)

Канцеліст – канцелярист, писар; службовець, референт адвоката, нотаріуса (І. Франко)

Канціонал – збірник католицьких духовних пісень (І. Франко)

Канчук – батіг із сплетених ременів (Ю. Дячук)

Канюк (канюка, каня) – птах з родини яструбових (різні автори)

Капама – сорт тістечок (І. Котляревський)

Капарити – злидарювати (Ю. Дячук)

Капарство – недбалість, неохайність, нехлюйство, несумлінна робота (І. Франко; різні автори)

Капацитет – спроможність (І. Франко)

Капеланія – садиба, де живе ксьондз-капелан (І. Франко)

Капельмейстер – тут: вчитель музики (М. Кропивницький)

Капелянія – каплиця (І. Франко)

Капище – поганський храм у слов’ян дохристиянського часу (І. Котляревський)

Капітула – 1) кафедральний собор; 2) асоціація духівництва певної території, колегія духовних осіб; рада при єпископі, а також голові чернечого ордену в римо-католицькій та греко-католицькій (уніатській) церкві (І. Франко)

Капка – краплина (І. Франко)

Каплун – кастрований півень, якого відгодовують на м’ясо (різні автори)

Капорес – кінець, смерть (І. Франко)

Капот – верхній одяг у галицьких міщан (А. Чайковський)

Капота – капот, давній верхній одяг, лапсердак (І. Франко); чоловічий верхній довгий одяг (різні автори)

Каптувати – вербувати прихильників, залучати; прихиляти когось на свій бік; головувати, очолювати (І. Франко)

Каптур – кобка, капюшон (І. Франко)

Каптуровий (суд) – суд, що діяв в період після смерті короля до обрання його наступника (І. Франко)

Капувати – схоплювати, розуміти (І. Франко)

Капуза – капор, шапка, кашкет, головний убір; каптур (головний убір), плащ, накидка, капюшон; капюшон (на сутані католицьких монахів) (І. Франко)

Капурес (капурис) – кінець, смерть (І. Франко; Ю. Федькович)

Капуцин – член чернечого ордена (І. Франко)

Капцан – бідняк, бідолаха, злидар (з ідиш) (І. Франко)

Капшук – гаман у вигляді торбинки, що затягується шнурком (А. Свидницький; І. Франко)

Караблик – очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен; рід рогатих очіпків (Г. Квітка-Основ’яненко)

Карагач – ільм, берест (Ю. Дячук)

Каракал – степова рись (Ю. Дячук)

Карамболь – різновид більярду (М. Грушевський)

Карафашка – зменшувальне від «карафа», графін (О. Кониський)

Карачун – смерть, погибель (І. Котляревський)

Карб – зарубка, рубчик (І. Франко)

Карбач – батіг; канчук (Б.-І. Антонич, І. Франко)

Карбувати – робити зарубку, позначку на чому-небудь (І. Франко)

Карбульци – перекидом, перевертом (І. Франко)

Карбулятися – качатися, перевертатися (І. Франко)

Карватка (кавратка) – кухоль (Г. Квітка-Основ’яненко)

Кардинал – вищий духовний сан у католицькій церкві (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Каре – військовий стрій чотирикутником (Ю. Дячук)

Кар’єрович – кар’єрист (М. Грушевський)

Карк – потилиця, шия (І. Франко)

Каркайло – ворон, крук (І. Франко)

Карлувата – вироджена, карликова (М. Грушевський)

Кармазин – старовинне дороге сукно малинового або темно-червоного кольору, одяг з цього сукна; густо-червоний колір; полотно червоно-рожевого кольору (різні автори)

Карнавка – металева закрита скринька з отвором у кришці для збирання грошей у церкві (М. Кропивницький)

Карнеоль – коштовний камінь (І. Франко)

Карність – дисципліна (І. Франко); свідомість відповідальності (А. Чайковський)

Карта – лист від офіційної установи (І. Франко)

Картан – ситець (різні автори)

Картановий – картатий (І. Франко)

Картацький – картатий, із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг) (Г. Квітка-Основ’яненко)

Картеновий – картатий, клітчатий (І. Франко)

Картка – листок (М. Грушевський; І. Франко)

Картуз – пачка тютюну (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Карук (карюк) – столярний клей (І. Франко)

Карунка – гаптована сріблом або сухозліткою тасьма (І. Котляревський)

Касарня – казарма (М. Грушевський; І. Франко)

Касино – 1) гральний будинок, ресторан з естрадними розвагами; казино; 2) клуб, товариство (М. Грушевський, І. Франко)

Касопорці – виламувачі кас; грабіжники, які розбивають каси, забираючи з них гроші (Б.-І. Антонич)

Кастелян – сенаторський сан у Речі Посполитій (І. Франко)

Касувати – скасовувати, усувати, зносити, уневажнювати (М. Грушевський)

Катанка – вишита сріблом жіноча кофта; вовняний верхній одяг, свита (І. Франко)

Катаринка – рід музичного інструмента, на зразок волинки (І. Франко)

Катаринкар – той, що грає на катаринці (І. Франко)

Катастр – офіційний опис земель і будинків з визначенням їх прибутковості (для оподаткування) (І. Франко) [кадастр]

Катастральний доход – доход держави при передачі землі з одних рук в інші (І. Франко)

Катедра – собор (М. Грушевський); головний костел у латинському обряді у певній місцевості (І. Франко)

Кат’екзохен – особливо, виключно, передусім (І. Франко)

Катера – кліка, гурток, компанія (котерія) (І. Франко)

Катеринка – невеликий механічний орган без клавіш, шарманка (М. Грушевський)

Катехит (катихит) – законоучитель, священик, який викладав основи релігії в школі, звичайно – піп (М. Грушевський; І. Франко)

Катрага – опудало (І. Франко)

Катряга – курінь, надбудова над льохом (А. Свидницький)

Катуляти – котити (І. Франко)

Катуша – катування, мука, катування (І. Франко)

Катуші – муки (І. Франко)

Каурий – кінь світлокаштанової масті (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кафр – народність з групи банту в Південній Африці (М. Грушевський)

Кафтолики – католики (І. Франко)

Кацавейка – вид жіночої юпки на ваті, хутрі або підкладці (М. Кропивницький)

Кацалап – зневажлива назва росіянина (А. Свидницький)

Кацап – зневажлива назва росіянина (М. Кропивницький)

Кашемір – шерстяна тканина, яка походила із тодішнього індійського штату Кашмір (А. Свидницький)

Кашиця – дерев’яна чи кам’яна гребля, побудована для того, щоб вода не розмила берега (М. Грушевський; І. Франко)

Каштелян – 1) управитель замку, 2) сановник сенату в Польщі, сенаторський сан у Речі Посполитій (І. Франко; різні автори)

Каяти – лаяти (І. Франко)

Квадра – декада; фаза (місяця) (І. Франко)

Квадранс – чверть години (І. Франко)

Квалітативна (вартість) – якісна, змістовна (М. Грушевський)

Квалітативний – якісний (М. Грушевський; І. Франко)

Квалітативно – якісно (І. Франко)

Квантитативний – кількісний; той, що стосується кількісних показників (М. Грушевський; І. Франко)

Квапкий – поспішний (І. Франко)

Кварантан – карантин (І. Франко)

Кварта – кухоль, міра рідких і сипких тіл (звичайно трохи більша за літр) (різні автори); посудина з вушком для пива та інших напоїв, трохи більша за літр (І. Котляревський)

Квартальний – у дореволюційній Росії поліцейський, під наглядом якого був квартал міста (А. Свидницький)

Квартант – квартальник (І. Франко)

Кварцяний – той, що належить до кварцяного війська – найманого військового загону в шляхетській Польщі XVI – XVII ст., яке уряд використовував для охорони державних кордонів (І. Франко)

Квас шевський – розчин дубильної речовини для вичинювання шкір (І. Котляревський)

Кваси – конфлікти, суперечки (М. Грушевський)

Кваскуватий – чистий (І. Франко)

Квасна – кисла, незадоволена (М. Грушевський)

Кватирка – міра об’єму рідини (М. Грушевський); четверта частина кварти (різні автори); у значенні кухоль, місткістю чверть літра (І. Франко)

Квач – мізерна, забита людина (Ю. Дячук)

Кваша – страва (зварене рідке тісто) (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Квестіонар – анкета, питальник (М. Грушевський; І. Франко)

Квестіонувати – брати під сумнів, ставити під сумнів (М. Грушевський; І. Франко)

Квестія – питання, проблема, справа (різні автори)

Квит[а] – квитанція, розписка (М. Грушевський; І. Франко)

Квитаруш – квитанційна книжка (І. Франко)

Квієтизм – пасивне містико-споглядальне ставлення до дійсності; пасивність, прагнення до безтурботності; споглядальність (М. Грушевський; І. Франко)

Квієтистичний – споглядальний (І. Франко)

Квіт, квітар – квитанція (М. Грушевський)

Квітка – звичай, за яким при хрещенні дитини батькам чи повитусі платили за квітку (А. Свидницький)

Квітувати – звільнятися (І. Франко)

Квота – певна сума чогось; частина, норма (І. Франко); грошова допомога (різні автори)

Кглі – біля, поруч (М. Грушевський)

Ке (для одн.), кете (для мн.) – уживається як присудкове слово в значенні: дай, подай; як вигук спонукання до дії: ану, анумо; як вигук спонукання в значенні: глянь, дивись (Г. Квітка-Основ’яненко, О. Кониський)

Кеба – кебета, розум (М. Грушевський)

Кебета – здібність, уміння, хист (І. Котляревський); розум (М. Грушевський)

Кебетний – здібний, умілий (різні автори)

Кейф – дозвілля, приємний відпочинок. Слово походить з арабської мови. Форма «кайф» стала переважати з другої половини XIX ст. (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський; М. Грушевський)

Келар – келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту (І. Франко)

Келарня – підсобне приміщення для зберігання запасів у монастирях, також – монастирські їдальня і кухня (М. Грушевський)

Келебердянська верства – довготелесий (І. Котляревський)

Келеп – старовинна ручна зброя, що має форму молота, насадженого на довгий держак (М. Грушевський; І. Нечуй-Левицький)

Келеф – топірець (І. Франко)

Келішок – чарка (різні автори)

Кель – капуста (І. Франко)

Кендюх – живіт (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кеп – 1) назва картярської гри (І. Котляревський); 2) дурень (І. Франко); розумово обмежена людина, нетяма (Ю. Дячук)

Кепила – голова (різні автори)

Керат – привід, пристрій (І. Франко)

Керея – теплий чоловічий плащ (І. Котляревський)

Керкермайстер – начальник в’язниці, тюремник (І. Франко)

Керма – керівництво (М. Грушевський)

Кермаш – керманич (І. Франко)

Кермувати – керувати (М. Грушевський)

Керничний – криничний (І. Франко)

Кертина – кріт (різні автори)

Кертиця – кріт; кротиця (І. Франко)

Кертичина – земля, вирита кротом (І. Франко)

Кертичини – нагорнуті купи землі (І. Франко)

Кесар – титул імператорів Стародавнього Риму, володар, монарх (І. Франко)

Кете (для мн.) – уживається як присудкове слово в значенні дайте, подайте (А. Свидницький)

Кеть-те – подайте, дайте-но (М. Грушевський)

Кибалка – старовинний жіночий головний убір, пов’язка певної форми, довгі кінці якої спускаються на спину (І. Котляревський); старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця (Г. Квітка-Основ’яненко; І. Франко)

Кибель – відро, цебер (параша); дерев’яне відро (І. Франко)

Киблювання – випорожнювання кибля (І. Франко)

Кивер (ківер) – у європейських арміях XVIII – XIX ст. військовий головний убір із твердої шкіри (А. Свидницький)

Кивот – божник, рама або шафка зі скляними дверцятами для ікон; дерев’яна скринька на церковному престолі, де зберігаються святі тайни; божник (кіот) (І. Франко, О. Кониський)

Кидр (кидра) – кедр (Ю. Федькович)

Кизлярка – виноградна горілка (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кий – палиця з твердого міцного матеріалу, давня зброя (М. Грушевський)

Кикоть – залишок відрізаного пальця, руки, ноги, а також нерозвинута рука, нога (І. Франко)

Кимак – колода, дубок, обрубок, уламок дерева, палиця, дрючок, шматок дерева, поліно (І. Франко)

Кимака (кимак) – обрубок дерева (А. Свидницький); палиця, ломачка, поліно (різні автори)

Кимаччя – паличчя (І. Франко)

Кимвал – цимбали, музичний інструмент (І. Франко)

Кинді – валянки (І. Котляревський)

Кинути руду – пустити кров (Г. Квітка-Основ’яненко)

Киптар – вид короткого кожушка без рукавів (І. Франко)

Кип’ячка – неочищена нафта (І. Франко; різні автори)

Кират[а] – кінна молотарка (І. Франко)

Кирея – верхній довгий одяг. Кирея була ознакою заможності, певного соціального стану. У козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьмани, накидаючи на жупан (М. Грушевський); верхній одяг подібний до плаща, без рукавів (заст.) (Ю. Дячук); довгий суконний верхній одяг а каптуром на голову (А. Чайковський)

Кирзаки – кирзові чоботи (радянізм) (різні автори)

Кирпата сваха – смерть (ірон.) (Ю. Дячук)

Кислицьовий – з яблуні-дички (А. Свидницький)

Кита – жмут кольорових ниток або шнурків, зв’язаних з одного кінця (Ю. Дячук); прикраса з пір’я, пучок півнячих пер (І. Франко)

Китаєвий, китайковий – пошитий з китайки (так в XIX ст. називали бавовняну тканину) (Г. Квітка-Основ’яненко. А. Свидницький)

Китайка – 1) первісно – густа шовкова тканина, яку завозили з Китаю; 2) потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії (різні автори)

Китиця (кита) – букет (різні автори)

Кихкати – хихікати (А. Свидницький)

Кичера – верх гори; гора, що вся, крім вершини, вкрита лісом; лісиста гора з голим верхом (І. Франко, Б.-І. Антонич)

Кичеренок – сустав, суглоб; пальцевий суглоб (І. Франко)

Кичка – головний жіночий убір (Ю. Дячук)

Кишло – житло, гніздо (О. Кониський)

Кишнява – гамір, крутанина (А. Свидницький)

Кізли – крокви (різні автори)

Кількоро – декілька (І. Франко)

Кімвали – давпьосхіднии ударний музичний інструмент; похоронний дзвін (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський); стародавній музичний інструмент у вигляді мідних тарілок (М. Грушевський)

Кінва – дерев’яне відро (різні автори)

Кінкет (фр.) – сильна лампа із дзеркалом для відбивання світла (Б.-І. Антонич) [кенкет]

Кіновар – червона фарба (І. Франко)

Кіот – божник, рама або шафка зі скляними дверцятами для ікон (І. Франко)

Кіп – образ (І. Франко)

Кіраса – латні доспіхи, нагрудник (Ю. Дячук)

Кірасир – 1) латник, важкий кавалерист (Ю. Дячук); 2) солдат, офіцер гвардійської кавалерії (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Кіска – ніж з уламка коси (різні автори)

Кісно – корисно (І. Франко)

Кітвиця – якір (І. Франко)

Кітіра – давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент типу ліри; кіфара (різні автори)

Кітка – кішка (І. Франко)

Кітли – литаври, мідні бубни, з натягненою на них шкурою, ними скликали на козацьку раду (А. Чайковський)

Кітлик – котел, бак (І. Франко)

Кітловина – котлован, улоговина (І. Франко)

Кітуся – тітуся, тітонька (І. Франко)

Кітьки (грати в кітькн) – качати крашанки (І. Котляревський)

Кіш – пристосування у млині для засипання зерна (різні автори)

Кішниця – плетений хлівець (І. Франко)