Кл – Ко
Клавікорди – старовинний клавішний музичний інструмент (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Кладеничка – копиця хліба на полі в 15 – 20 снопів (І. Франко)
Кладі – вантаж (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кладні – копи на полі (М. Устиянович)
Клака – клоччя (І. Франко)
Клаки – аплодисменти; шанувальники, хвалителі; ті, що аплодують (І. Франко)
Кламливий – брехливий (І. Франко)
Кламри – дужки (І. Франко)
Клапаня – зимова тепла шапка переважно з хутра, з «склепами» на вуха; хутряна гуцульська шапка; шапка-ушанка (І. Франко)
Клапатий – пейсатий, нікчемний (І. Франко)
Клапач – невдаха, безталанний (І. Франко)
Клас – колос (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Класи – оцінки; повиносити добрі класи – отримати добрі оцінки (І. Франко)
Клаузула – правне застереження (І. Франко)
Клебаня – обійстя попа (І. Франко) [плебанія]
Клебук – гущавина (І. Франко)
Клевець – молоток (різні автори)
Клеврет – товариш, побратим, співбрат, прислужник (І. Франко)
Клезнути – вдарити по обличчю (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Клейноди (клейноти) – 1) атрибути і символи військової та цивільної влади; 2) коштовності, самоцвіти (різні автори)
Клемезити – клеїти, ліпити докупи; майструвати (І. Франко)
Клень – головень, риба з породи коропів (І. Франко)
Клеопа – пророк (І. Франко)
Клепаня – зимова тепла шапка переважно з хутра, з «склепами» на вуха (клапаня) (І. Франко)
Клепати – хлопати (І. Франко)
Клепка – кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка і т. ін. (М. Кропивницький)
Клепсидр[а] – водяний годинник у давніх народів Сходу, Греції, Риму (І. Франко)
Клептати – говорити те саме, нарікати на щось (І. Франко)
Клерик – духовна особа (І. Франко)
Клесачка – шевське знаряддя для розгладжування швів (І. Котляревський)
Клефти – грецькі селяни-партизани, які боролися проти турецького панування (різні автори)
Клец[ь] – колода, брус (І. Франко)
Клечальна неділя – неділя на зелені свята, коли хату, двір прикрашали клечанням – зеленими гілками (Г. Квітка-Основ’яненко)
Клечання – гілки дерев, якими прикрашали хати і двори на зелені свята – трійцю (різні автори)
Кли – ікла (І. Франко)
Клиїк – каша (І. Франко)
Клики – клоччя (І. Франко)
Кликун – той, хто оповіщає (І. Нечуй-Левицький)
Клир – спільність священиків та служителів церкви (те саме, що духовенство) (М. Грушевський; І. Франко)
Клирошанин – чин уніатського духовенства (І. Франко)
Клієнтеля – клієнтура (І. Франко)
Кліка – зграя, кодло (Ю. Дячук)
Клінне – стояти на колінах (І. Франко)
Клір – загальна назва служителів культу певної церкви (І. Франко)
Кліть – комора, хатина (І. Франко)
Кліше – відбитки (М. Грушевський)
Клобук – високий головний убір із покривалом у православних ченців (І. Нечуй-Левицький)
Кломб – клумба (І. Франко)
Клош – абажур (І. Франко)
Клуб – стегно (А. Свидницький)
Клуби – боки (різні автори)
Клус – біг середньої швидкості (А. Свидницький)
Клусом – риссю (І. Франко)
Кльоц – брус, колода; окоренок (дерева) (І. Франко)
Кльоша (фр.) – скляний серпанок у виді дзвона на лампу; абажур (Б.-І. Антонич)
Клюг, клюга – вістря, наконечник списа (І. Франко)
Клюка – викрут, хитрість (І. Франко)
Клюмпа – гурт, коло (І. Франко)
Клюска – кльоцка, галушка (І. Франко)
Ключ – територіально-господарська одиниця великого поміщицького володіння (латифундії), яка мала свою адміністрацію. До складу ключа входили декілька фільварків, сіл або хуторів, що становили один поміщицький маєток (І. Франко)
Ключа – гурт (І. Франко)
Ключка – зачіпка, причина (І. Франко)
Клюшник – той, хто має ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджається продуктами (М. Кропивницький)
Клябра – скоба (І. Франко)
Клявза – гатка, шлюз (І. Франко)
Клявзура – екзаменаційна робота (М. Грушевський)
Кляйстер – клей (І. Франко)
Клякати – ставати навколішки (І. Франко)
Кляки – тельбухи (І. Франко)
Клякнути – ставати навколішки (І. Франко)
Клямерка – дужка, клямка (І. Франко)
Клямка – ручка дверей (І. Франко)
Клямра – скоба, гак, пряжка (І. Франко)
Клямри – дужки (І. Франко)
Кляпи – вуха на шапці-ушанці; клапани, вентилі (І. Франко)
Клярування – висвітлення, з’ясування, прояснення (І. Франко)
Кляса – клас (І. Франко)
Кляснути – ляснути в долоні (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Клятва – клятьба (М. Грушевський)
Клячати – стояти на колінах (нерухомо) (клячети, клячити, клячіти) (І. Франко)
Кляштор – католицький монастир (різні автори)
Кмет – селянин, простолюдин (заст.) (Ю. Дячук)
Кметий – багатий (різні автори)
Кметі – незакріпачені селяни (різні автори)
Кметувгіти – розмірковувати (А. Свидницький)
Кметь – селянин; холоп, слуга, упосліджений; старовинна назва селянина, хлібороба (кмет) (І. Франко)
Кмітити – стежити (І. Нечуй-Левицький)
Кмітувати – зауважити, помітити; пильнувати, доглядати (І. Франко)
Кнайп[а] – шинок, кав’ярня, дешевий ресторан (І. Франко)
Кнайпувати – просиджувати в трактирах, ресторанах тощо (І. Франко)
Кнастер – різновид люлькового тютюну (І. Франко)
Книш – білий хліб із загорнутими всередину краями, змащений салом або олією (різні автори)
Кнороз – кнур (І. Франко)
Кньох (кнюх) – вайло, тюхтій, телепень (І. Франко)
Коадьютор – помічник єпископа, який виконує обов’язки єпископа в разі його хвороби (І. Франко)
Коб, кобель – корзина, кошель (І. Франко)
Кобеля – великий кошіль; кошик; кошик із рогозу (І. Франко)
Кобенити – лаяти (І. Котляревський)
Кобеняк – суконний верхній одяг з відлогою (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський); вид чоловічого плаща з відлогою (А. Свидницький)
Коби – якби, щоб, щоб лише (різні автори)
Кобилка – грудна кістка в птахів (Г. Квітка-Основ’яненко)
Кобильниці – дерев’яні козли (І. Франко)
Кобильниця – пристрій, на якому ріжуть дошки (І. Франко)
Кобіта – жінка (І. Франко; різні автори)
Кобка – відлога (А. Свидницький)
Коблик – різновид дрібної річкової риби родини коропових (І. Франко)
Ков – підступність (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Ков’яр – ікра (Г. Квітка-Основ’яненко) [кав’яр]
Ковб – колода (І. Франко)
Ковбель, ковблик – риба пічкур (піскар) (І. Франко)
Ковбик – шлунок (О. Кониський)
Ковбиця – 1) колода, на якій рубають дрова, пень дерева; 2) отвір у печі (І. Франко)
Ковбок (мн. ковбки) – колода (різні автори)
Коверза – думка (І. Котляревський)
Коверта – конверт (М. Грушевський; І. Франко)
Ковінька – палиця з загнутим кінцем (Г. Квітка-Основ’яненко)
Ковнір – комір (І. Франко; різні автори)
Коворот – ворота, якими перекривалися вихідні вулиці із села, щоб оберігати поля від домашньої скотини (різні автори)
Ковтати – стукати (І. Франко); вдаряти, стукотіти (різні автори)
Ковток – сережка, кульчик (різні автори)
Ковтун – міщанин, обиватель (різні автори)
Когут – півень (І. Франко; різні автори)
Коєгождо – кожний (церковнослов’янське; Г. Квітка-Основ’яненко)
Кожушник – ремісник, що виготовляє речі з хутра ( у переносному розумінні) (І. Франко)
Коза – 1) дуда, волинка (заст.) (Ю. Дячук); 2) в’язниця (різні автори)
Козарський – тут: козацький (О. Кониський)
Козелець – рід багаторічної трав’янистої рослини родини складноцвітих Колядувати – співати колядки, брати участь в обряді, пов’язаному з виконанням цих пісень (М. Кропивницький)
Козидра – козолуп (І. Франко)
Козир-дівка – смілива, спритна, гостра на язик дівчина (Г. Квітка-Основ’яненко)
Козуб – корпус карети (І. Франко)
Козуб (стати козубом) – задубіти, стати дуже твердим від морозу (А. Свидницький)
Козубенька – кошик з лубу або лози (І. Котляревський)
Коінциденція – збіг обставин (І. Франко)
Кокурудз – жандарм (І. Франко)
Колатор – фундатор церкви (І. Франко)
Колаціонувати – звіряти, зіставляти, вичитувати (І. Франко)
Колвек (частка) – небудь (І. Франко)
Колиба – вівчарська буда (М. Устиянович); гірська хатина, городжена або збита із дощок, переважно для чабанів; курінь у горах, збитий із дощок (І. Франко)
Коливо – кутя (каша з пшениці або ячменю), розведена медом; обрядова страва (І. Котляревський); варена пшениця з медом (ритуальна страва на похороні) (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Коливорот (коловорот) – рогатка (шлагбаум) при в’їзді до міста (А. Свидницький)
Колико – скільки-небудь (церковнослов’янське; Г. Квітка-Основ’яненко)
Колігація – приєднання, утворення зв’язку; свояцтво; спорідненість (М. Грушевський)
Колідувати – суперечити, заходити у суперечність, невідповідність (М. Грушевський)
Колійка – залізниця; черга (І. Франко; різні автори)
Колісчастий – узористий, візерунковий, мережаний (Г. Квітка-Основ’яненко)
Колія – залізниця (І. Франко)
Колобаня – глибоке місце, яма в річці, озері (різні автори)
Коловорот – ворота, якими зачиняли вулиці на виході з села для захисту полів від домашньої худоби (М. Грушевський)
Коловці – представники партійного угруповання Польське коло Державної думи Росії (М. Грушевський)
Колода – дерев’яні кайдани на руки, ноги, шию, які в старовину одягали заарештованому (Г. Квітка-Основ’яненко)
Колодач – великий ніж із дерев’яною колодкою (І. Франко)
Колоддя, колодка – висячий замок (І. Франко)
Колодіти – крутитися (від «коло діяти») (різні автори)
Колодка – запір, замок (Ю. Дячук; І. Франко)
Колодник – арештант, в’язень у колодках – масивних дерев’яних або інших кайданах (Г. Квітка-Основ’яненко)
Колоквіум (colloquia) – співбесіда викладача з учнем (І. Франко)
Коломна – колона, стрій (І. Франко)
Колона – кіл, кілок (І. Франко)
Колонський – кельнський (І. Франко)
Колопні – коноплі (І. Франко)
Колос кебаб – смажене м’ясо (І. Котляревський)
Колувати – рухатись по колу (І. Франко)
Колумна – колона (І. Франко)
Кольба – приклад рушниці (І. Франко)
Кольбек (кольвек) – небудь; коли-кольбек – коли-небудь (І. Франко)
Кольпортаж[а] – поширення, продаж преси на рознос; розповсюдження, розпродаж книжок (І. Франко)
Кольпортер – людина, яка розносить газети; продавець періодики (І. Франко)
Кольпортований – поширений (І. Франко)
Кольпортувати – розповсюджувати пресу (М. Грушевський); поширювати, розповсюджувати (І. Франко)
Колюмна – колона (І. Франко); друкарська колонка (М. Грушевський)
Колюмнада – колонада (І. Франко)
Коляда – народна обрядова пісня, яка виконується в період різдвяних свят з 25 грудня по 1 січня за ст. ст. (різні автори)
Колядники – ті, що беруть участь в обряді, пов’язаному з виконанням колядок (різні автори)
Колятор – особа, яка внесла кошти на спорудження костелу, або її нащадок; поміщик, що рекомендував священика на парафію (І. Франко)
Ком’яга – видовбаний човен (І. Франко)
Комардин – кімнатний слуга при панові (М. Кропивницький) [камердинер]
Комасація – 1) землевпорядження, з’єднання кількох ділянок землі в одну; 2) землеустрій (І. Франко)
Комашня – обід для кумів, поминки (І. Франко)
Комбатант – воїн, боєць; у міжнародному праві особи, які входять до складу збройних сил воюючої сторони (М. Грушевський)
Комбрат (камбрат) – бурсак (А. Свидницький)
Коменда – військова одиниця, загін (І. Франко)
Комерс – 1) комерція; 2) товариський вечір; вечірка; банкет після якоїсь урочистості (І. Франко)
Комин – нижня частина димоходу варистої печі (І. Котляревський)
Коминар – сажотрус (І. Франко)
Комірне – плата за найману кімнату, куток, піти в комірне – стати квартирантом (І. Франко)
Комірний – призначений на будинок; найманий (М. Грушевський)
Комірник – 1) квартирант 2) селянин, що не мав власної хати; особа податкових станів, яка не мала власного господарства, а жила в помешканнях хазяїв (І. Франко)
Комісар – поліційний чиновник, пристав (різні автори)
Комісіонери – посередники в торговельних оборудках (М. Грушевський)
Комісняк – черствий, грубого помолу житній хліб (І. Франко)
Комітат – адміністративний округ (в Угорщині) (І. Франко)
Коміть – сторч; коміть головою – вниз головою (різні автори)
Комлики – калмики (М. Грушевський)
Коммоції – рух, фізичні вправи, прогулянки (І. Франко)
Комолий – безрогий (О. Кониський)
Комонь – кінь (заст.) (Ю. Дячук)
Комора – в окр. випадках: хата, кімната (І. Франко)
Комора цлова – митниця (І. Франко)
Коморник – судовий екзекутор (І. Франко)
Коморувати – жити в комірнім (І. Франко)
Компанія – рота (І. Франко)
Компатріот – співвітчизник (М. Грушевський)
Компендій (компендія, компендіум) – стислий виклад якоїсь думки, дослідження (І. Франко)
Компетент – 1) законний претендент (на якесь майно); 2) належний, відповідний, досвідчений у певній галузі; 3) повноважний, повноправний у розв’язанні якоїсь справи; той, хто має право на вирішення якоїсь справи; обсяг діяльності, признаний за якоюсь особою (І. Франко)
Компетовання – конкурс (І. Франко)
Компетування – старання про щось, змагання (І. Франко)
Компланація – угода про порозуміння у справі, процесі, акт згоди (І. Франко)
Комплет школи – штатний комплект школи, установлене число осіб (І. Франко)
Комплетний – цілковитий, повний (І. Франко)
Комплікація – ускладнення, заплутаність, плутанина, складнощі (М. Грушевський; І. Франко)
Комплікований – заплутаний, змішаний (І. Франко)
Комплікувати – ускладнювати, заплутувати, змішувати (І. Франко)
Комплот – змова, зговір (книжн. заст.) (Ю. Дячук)
Компот – перекручене капот, жіночий хатній одяг; халат (Г. Квітка-Основ’яненко)
Компутовий – регулярний (І. Франко)
Комунікат – матеріал; допис до журналу; повідомлення (М. Грушевський; І. Франко)
Комунікація – сполучення (І. Франко)
Комунікує – спілкується (І. Франко)
Кон’югація – дієвідмінювання (М. Грушевський)
Конак (тур.) – палата, палац східних володарів, високих урядовців (А. Чайковський)
Конар – гілка (А. Свидницький); гілляка, що росте від стовбура; груба гілка; відгалуження стовбура (І. Франко)
Конаристий – гіллястий (І. Франко)
Конарище – товста гілка (І. Франко)
Конарі – галуззя, гілки (І. Франко)
Конва – відро (І. Франко)
Конвенанс – припис, порядок (М. Грушевський); етикет, правила поведінки (І. Франко)
Конвенанси – правила поведінки добре вихованих людей (І. Франко)
Конвенієнція – домовленість, згода; договір, традиція, умовність, дотримання загальновживаних правил (І. Франко)
Конвент – 1) найвищий законодавчий орган періоду Французької буржуазної революції кінця XVIII ст. (М. Грушевський); 2) монастир (І. Франко)
Конвентикль – збори, зібрання (М. Грушевський; І. Франко)
Конвенціональний – 1) зумовлений звичаями; 2) повсюдно прийнятий етичними нормами; 3) відповідний до угоди, загальноприйнятий; традиційний; 4) умовний або домовлений про щось; договірний, той, що належить до конвенції – угоди (М. Грушевський; І. Франко)
Конвенціональність – 1) буденність, звичайність 2) умовність, відповідність усталеним традиціям (І. Франко); 3) домовленість, узгодженість (М. Грушевський)
Конвенція – угода, умова, укладена між окремими особами, трактат, що укладається між державами (І. Франко)
Конверзація (конверсація) – розмова, бесіда (різні автори)
Конверсаційний – розмовний, діалоговий (І. Франко)
Конверсія – зміна порядку сплати боргу, облігацій, позики (І. Франко)
Конвертіти – неофіти (І. Франко)
Конвертувати – цінні папери заміняти на інші, нижчепроцентові; проводити конверсію (І. Франко)
Конвікт – гуртожиток, пансіон; інтернат для учнів школи або колегіуму із досить суворим статутом; те саме, що й колегіум; учбовий заклад при монастирі, де учні вчаться на кошт монастиря (М. Грушевський; І. Франко)
Конгрегація – у католицькій церкві об’єднання церковних, зокрема чернечих, громад, діяльність яких підпорядкована одному статутові (І. Франко)
Конгруа – грошова допомога, що призначалася старим священикам за вислугу років; мінімальна оплата священикові; платня духовенства; платня католицьким священикам; посадовий оклад католицького духовенства; посадовий оклад римо-католицьких і греко-католицьких (уніатських) священиків; постійна платня католицьким священикам (І. Франко)
Кондак – коротка церковна пісня, що славить бога, богородицю або святих (А. Свидницький); різновид церковного співу; церковна пісня в честь релігійного свята (І. Франко)
Кондеканальний – з того самого деканату (І. Франко)
Кондемната – обвинувальний вирок за нез’явлення на судовий розгляд (І. Франко)
Кондиція – договір, передбачені умови (І. Франко)
Кондуїт[а] – штрафний журнал, список, до якого в старих школах заносили провини учнів; записник (М. Грушевський, І. Франко)
Конекс (конексія) – 1) зв’язок, з’єднання, поєднання; висновок; 2) (моральний) обов’язок; 3) склад (граматичний) (різні автори)
Конечний – необхідний, обов’язковий (І. Франко)
Конечність – крайня потреба, необхідність (І. Франко)
Конзулят – консульство (М. Грушевський)
Коні – картярська гра
Конка – трамвай з кінною тягою (різні автори)
Конквістадор – загарбник, завойовник (М. Грушевський)
Конклюзія – висновок, резюме (різні автори)
Конкомітація – рекомендація (М. Грушевський); доручення (І. Франко)
Конкомітований – уповноважений для полагодження справ і виконання ухвал (І. Франко)
Конкордат – угода між папою римським як главою католицької церкви та урядом певної держави щодо діяльності католицької церкви в цій країні (М. Грушевський); ухвала (І. Франко)
Конкордія – інструкція; нормативна ухвала папи римського (І. Франко)
Конкубінат – фактичний шлюб, що його юридичному оформленню перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя (І. Франко)
Конкуренція – витрати віруючих на утримання костьолів або церков і утримання парафіяльних будинків (І. Франко)
Коновка – 1) відро; 2) висока, здебільшого звужена вгорі кварта (І. Франко)
Коновки – відра особливої форми, у яких носять воду (І. Франко)
Конопадити – намовляти, підбурювати (І. Франко)
Консеквентність, консеквенція – наслідок, послідовність, прямолінійність; витриманість, логічність; узгодженість у діях (М. Грушевський; І. Франко)
Консекрація – висвячення, посвячення (наприклад, в єпископи) (І. Франко)
Консиліар – радник (І. Франко)
Консисторія – судово-адміністративний орган управління при єпископі, митрополиті і т. д. (різні автори)
Конскрибент – особа, що внесена в список, опис або пішла на службу в армію (І. Франко)
Конскрипційний – списковий (І. Франко)
Конскрипція – 1) виклад, перепис, опис, список; 2) у 18 – 19 ст. засіб комплектування військ, заснований на загальній військовій повинності з правом відкупитися або замінити себе іншим (М. Грушевський; І. Франко)
Консоляція – могорич (А. Свидницький)
Консорція – об’єднання кількох підприємців чи банків для здійснення певного господарського наміру, товариство на паях; товариство, об’єднання (І. Франко)
Конспірація – змова, потайна організація (І. Франко)
Констеляція – 1) збіг обставин; 2) взаємне розташування небесних світил, що служить основою для астрологічних висновків; 3) сузір’я; 4) розбіжність, боротьба думок; 5) становище, стан, обстановка, угруповання (М. Грушевський; І. Франко)
Констернація – розгубленість, замішання, спантеличеність (М. Грушевський; І. Франко)
Констит – скорочене від «конституція» (О. Кониський)
Конституанта – установчі збори для прийняття змін в конституції (І. Франко)
Консумент – 1) споживач; 2) спрощена переробка (І. Франко)
Консумувати – їсти, приймати їжу; вживати (І. Франко)
Консумуючий – споживаючий (І. Франко)
Консумційний – споживчий (М. Грушевський; І. Франко)
Консумція – споживання (І. Франко)
Контемплятивний – споглядальний (І. Франко)
Контент – задоволений (І. Франко)
Контентний – задоволений (М. Грушевський; І. Франко)
Контентувати (контетувати) – годувати, утримувати, вдовольняти (О. Кониський, І. Франко)
Контина – каплиця, місце для моління (І. Франко)
Континуатор – той, хто продовжує договір (І. Франко)
Конто – рахунок (М. Грушевський; І. Франко)
Контовий – стосовний до банківського рахунку (І. Франко)
Контрадикторний – суперечливий (І. Франко)
Контракти – щорічні зимові ярмарки в Києві (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Контрамас – карантин (різні автори)
Контрасигнований – стверджений підписом, завізований (І. Франко)
Контрасигнувати – стверджувати власним підписом документ, виданий главою держави (М. Грушевський)
Контрафакція – підробка; самовільне відтворення або розповсюдження твору без дозволу автора; самовільне поширення твору, плагіат (І. Франко)
Контрибуційний податок – податок, призначений на воєнні цілі (І. Франко)
Контрибуція – поземельний податок, що розподілявся між маєтками даної округи (І. Франко)
Контроверсія – аргумент, положення проти чогось, когось; розходження, суперечка, спірне питання, вчені суперечки (М. Грушевський; І. Франко)
Конферувати – 1) збирати в одне місце; 2) передати (І. Франко); 3) обговорювати, радитись (М. Грушевський)
Конфесійний – належний до певного релігійного напряму, церковний, віросповідний, релігійний (І. Франко)
Конфесійність – вчинки і мислення, зумовлені приналежністю до певної релігії, віросповідання (І. Франко)
Конфесіонал (конфесьонал, канфесіонал) – віроісповідник (І. Франко)
Конфесія – віросповідання; церковне утримання (І. Франко)
Конфідент – таємний агент (І. Франко)
Конфідентний – таємний (І. Франко)
Конфінування – посвята підготовлених молодих козаків до козацької громади (А. Чайковський)
Конфірмація – 1) затвердження судового вироку у вищих органах; 2) перше причастя у католиків (І. Франко)
Конфірмувати – затверджувати (М. Грушевський)
Конфіскат[а] – конфіскація; вилучення з обігу друкованих творів (І. Франко)
Конфратерія – братство, стосунки, зв’язок (І. Франко)
Конфрати – однодумці (І. Франко)
Конфронтація – очна ставка (різні автори)
Конфузія – неприємний випадок, неприємність (М. Грушевський); замішання, заплутаність, збентеженість (І. Франко)
Концепіст (конципіст) – службовець, референт адвоката, нотаріуса (І. Франко)
Концепт – вигадка, задум, план, фантазія, думка, гадка, міркування, ідея, поняття, начерк, формулювання (І. Франко); щаслива гадка, вигадка, дотеп (А. Чайковський)
Концептовий – канцелярист (І. Франко)
Концептовий практикант – канцелярист-практикант (І. Франко)
Концесія – 1) дозвіл на організацію підприємства чи ведення заняття; 2) поступка, згода, дозвіл (М. Грушевський; І. Франко)
Конципієнт – дрібний чиновник у системі судочинства; практикант у адвоката; референт (І. Франко); стажист (М. Грушевський)
Конципіст – канцелярист, урядовець; стажист, нижчий чиновник (І. Франко)
Конюший – стайничий (І. Франко)
Коняка – 1) кінь; 2) коньяк (М. Кропивницький)
Кооптований – введений, добраний (І. Франко)
Копа – 60 копійок (І. Котляревський); шістдесят яких-небудь предметів (І. Франко)
Копаниця – викопане з коренем скривлене дерево, вживане на полози до саней, закривлений дрюк (І. Франко)
Копанка – дорівнює 56,25 кв. ліктя (І. Франко)
Копати – бити ногами (І. Франко)
Коперта – конверт (І. Франко)
Копертовий – конвертний (І. Франко)
Копець – 1) бурт (велика купа) картоплі (різні автори); 2) межовий знак (О. Кониський)
Копильчаки – рід саней (О. Кониський)
Копіст – переписувач (І. Франко) [копіїст]
Копіт – курява (А. Свидницький)
Копнути – вдарити когось (ногою); штовхнути (І. Франко)
Копняк – удар ногою (І. Франко)
Коповик – монета вартістю п’ятдесят копійок (О. Кониський); полтинник (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Копотіти – переходити, перебігати; стукати, тупати, бігти дрібними кроками (І. Франко)
Копула – баня церкви, купол (І. Франко)
Кораблик – оксамитова шапка з хутряним обрамленням (І. Котляревський); очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен (Г. Квітка-Основ’яненко); старовинний жіночий головний убір (різні автори)
Коралі – намисто (М. Кропивницький)
Кордюк – 1) великий гедзь; 2) нарив на язику (І. Франко)
Коректа – відбиток з друкарського набору, призначений для виправлення помилок; виправлення помилок, помічених на відбитку з друкарського набору (М. Грушевський)
Коренити – ущипливо, дошкульно докоряти, сильно лаяти (Г. Квітка-Основ’яненко)
Корепетитор – те саме, що й репетитор (І. Франко)
Корепетиція – репетиторство (І. Франко)
Кореспондентка – поштова листівка (І. Франко)
Корець – 1) (кірець, кірчик) металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком (різні автори); 2) міра ваги, дорівнює 6 пудам, або 96 кг (стара міра сипких тіл, дорівнює 100 кг, центнер); 3) стара польська міра сипких тіл, розмір якої багаторазово змінювався. Галицький корець першої половини XIX ст. дорівнював 123 літрам (І. Франко)
Корзно – старовинний верхній одяг, різновид плаща князів і знаті Київської Русі (М. Грушевський)
Коритар – коридор (М. Грушевський; І. Франко)
Корито (річки) – річище (І. Франко)
Корінний – пряний (різні автори)
Корінні інвентарі – перші австрійські господарські описи феодальних маєтків Галичини, складені у 1773 р. з метою стягнення податків та повинностей (І. Франко)
Коріцматися – поволі вставати після сну (різні автори); виборсуватися (І. Франко)
Коркоші – плечі; «взяти на коркоші» – взяти на плечі (різні автори)
Кормига – насильницьке панування, неволя, ярмо (різні автори)
Кормик – свиня на забій (І. Корсак)
Кормило – весло або кормове стерно, за допомогою якого керують судном, Човном (І. Франко)
Корняти – підгонити; живити, порушувати; будити (різні автори)
Коровай – великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, який печуть на весілля
Коровод – процесія, хід (І. Франко)
Короводи – тяганина, клопоти, заходи; церемонії, ускладнення (М. Грушевський; І. Франко)
Короводити – завдавати клопоту; зволікати (І. Франко)
Корогва – прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу (різні автори)
Кородитися – скаржитися на біль (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)
Королик – кропив’янка (птах) (І. Франко)
Королівщина – маєток, що належав королю (М. Грушевський); надана королем за службу земля; землі, що перебувають під юрисдикцією короля (А. Чайковський)
Королька – золотоцвіт, хризантема (М. Устиянович)
Королята – великі магнати (М. Грушевський)
Коромола – бунт, заколот, крамола (різні автори)
Корона (крона) – австрійський гріш, 50 крейцарів (різні автори)
Коронка, коронки – мереживо (І. Франко)
Коронковий – мереживний (І. Франко); коронковий стрій – мережаний одяг (І. Франко)
Коронний трибунал – трибунал, що діяв на території Корони, тобто польської частини Речі Посполитої (І. Франко)
Корпати – колупати (М. Грушевський)
Корпія – нащіпані з бавовняних ганчірок нитки, використовувалися замість вати як матеріал для перев’язок (М. Грушевський)
Корруптеля – підкупність, підміна (І. Франко)
Корса – полоз у санях (А. Свидницький)
Корсар – пірат (М. Грушевський)
Корсаті (ноги) – від корса (полоз) – переносне – криві, скрючені (І. Франко)
Корувати – знімати кору (І. Франко)
Корумпувати – використовувати в корисливих цілях, запродувати (І. Франко)
Корц – міра ваги, яка дорівнює приблизно 100 кг (І. Франко) [корець]
Корч – кущ (І. Франко, М. Грушевський)
Кос – шпачок (А. Свидницький)
Коса – чорний дрізд (І. Франко)
Косинер – польський селянин-повстанець, озброєний косою (І. Франко)
Косиця – квітка, якою закосичуються (різні автори)
Костер – купа дров, очерету тощо (І. Котляревський)
Костити – дуже лаяти (Г. Квітка-Основ’яненко); лаяти, дошкуляти, колоти (І. Франко)
Костриця – внутрішня тверда неволокниста частина стебел прядивних рослин (конопель, льону та ін.), що залишається у вигляді дрібних колючих трісочок під час попередньої обробки цих рослин (різні автори)
Кострубонько (коструб) – весняна танцювальна гра дівчат; в східнослов’янській міфології – втілення весни, родючості (Г. Квітка-Основ’яненко)
Костур – груба палиця, милиця, що допомагає при ходьбі слабосилому (І. Франко)
Котара – важка завіса, звичайно з парчі або оксамиту; завіса, штора (І. Франко)
Котвиця – якір (І. Франко)
Котерійна політика – політика інтересів певної групи осіб, зацікавлених спільників (М. Грушевський)
Котерійний – гуртківський (І. Франко)
Котерія – кліка, гурток, компанія, партія (в негативному розумінні) (М. Грушевський; І. Франко)
Котига – віз, на якому возять припаси, необхідні для пастухів, овець (різні автори)
Котора – ворожнеча, розбрат, чвари, незгода (І. Франко)
Котрі-ді – які, окремі (І. Франко)
Котурни – в античному театрі компонент акторського вбрання: взуття на високих дерев’яних підошвах, яке збільшувало зріст, надавало постаті величності. У переносному значенні «ставати на котурни» – бундючитись, безпідставно величатися (М. Грушевський; І. Франко)
Кофр – скриня; валіза (М. Грушевський)
Кохати, викохувати – дбайливо вирощувати, доглядати, пестити (М. Грушевський)
Коц (коць) – груба вовняна ковдра; грубе вовняне однотонне вкривало; килим, ковдра (Г. Квітка-Основ’яненко; І. Франко); покривало (М. Грушевський)
Коцарювати – виготовляти та продавати килими (коци) (Г. Квітка-Основ’яненко)
Коцур – кіт (І. Франко)
Коцюба – кочерга (М. Кропивницький)
Коч – коляска, бричка (І. Франко)
Кочержник – місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо (різні автори)
Кочовище – стоянка кочівників; територія, де кочують кочівники (М. Грушевський)
Кочувати (дарабу) – проводити, вести (І. Франко)
Кошара – 1) огорожа, або будка над ямою, з якої добувають нафту; 2) казарма для робітників (І. Франко)
Кошеля – сорочка (І. Франко)
Кошиця – дерев’яна чи кам’яна гребля, побудована для тбго, щоб вода не розмила берега (І. Франко)
Кошниця – кошель, корзина; плетений хлівець (І. Франко)
Кошовий отаман – виборна особа иа Запорізькій Січі, якій належала найвища військова влада (І. Котляревський)
Кошуля – сорочка (заст.) (Ю. Дячук)