11. Господареві

Юрій Федькович

Гой знати, знати, котре господарь,

Котре господарь, на ім’я пан на ймя . . . . . . :

В него подвір’я подвір’є сріблом леліє,

А в єгo дворі два-три королі.

Гой перший король – то сам Господь Бог,

А другий король король другий – то святій Юрій,

В святого Дмитра трубочка з сребра хитра,

В святого Юра з буйного тура,

В Господа Бога а з однорога золоторога.

Та як затрубив святий Димитрій:

Гори, долини всі в біль ся вкрили.

А як затрубив та Юрій святий свят Юрій яра:

Всю кригу розбив, все древо розвив.

А як затрубив сам Господь з неба,

Зрадувалася на ріли скиба,

На ріли скиба, у мори риба.

У мори риба, у горах зело,

У горах зело, у стогах зерно.

А за сим словом і т. д.

Примітки

Друк. «Руски церк. и нар. коляди и щедровки» 1873, стор. 28 – 29, з відмінами поданими в нотах.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 617.