12. Господині

Юрій Федькович

Гой знати, знати, хто де господиня.

В неї в світлици, як в веселици,

В неї на столах колачі в стогах.

В неї челядка в золоті ходит.

В золоті ходит, у добрі бродит.

У неї вози все кованії,

У возах коні все воронії.

«Рано в неділю до церкви іде піду!»

Гой на перший віз лиш світло клала,

А на другий віз проскури брала,

А на третий віз сама сідала.

Приїхала ж вона перед світлий двір,

Перед світлий двір, перед божий дім:

Самі ся двері їй отворили,

Усі ся святі їй уклонили.

На райских дверех сам Господь стоїт,

Сам Господь стоїт, три службі служить правит

В свої святини за господиню,

За господиню на ймя . . . . . . ,

За челядочку, за худібочку,

За їй цілий дім, на здоровя всім.

Вінчуємо! Вінчуємо вас, честная жоно і т. д.

Примітки

Друк. «Руски церк. и нар. коляди и щедровки» 1873, стор. 30 – 31 з відмінами, поданими в нотах.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 618.