8. Господареві

Юрій Федькович

Блудило хлопців сім сот молодців,

Сім сот молодців, все колядовців,

Та й приблудили до господаря,

До господаря, до пана . . . . . .

В него ж подвір’я сріблом леліє,

А в єго дворі два, три королі:

Гой перший король – сонечко з раю,

А другий король – князь-місяць з гаю,

А третий король – дощик у маю.

Перший королю, чим ся похвалиш,

Чим ся похвалиш, чим нас обдариш?

Гой знаю, знаю, чим ся похвалю!

Та як я зійду в неділю рано,

Всі ся церковці поотворяют,

Всі ся світичі позажигают,

Всі добрі люде до церкви підут,

А с церкви йдучи – колядуючи.

Другий королю, чим ся похвалиш.

Чим ся похвалиш, чим нас обдариш?

Гой знаю, знаю, чим ся похвалю!

Та як я зійду з вечера пізно,

З вечера пізно, на небі звіздно.

Урадуєтся гість у дорозі,

Гість у дорозі, коники в возі.

Третий королю, чим ся похвалиш,

Чим ся похвалиш, чим нас обдариш?

Гой знаю, знаю, чимся похвалю!

Та як я спаду три рази в маю,

Урядуются гори й долини,

Гори й долини, всі полонини.

А за сим словом…

(Кінчится так, як перша коляда господареви, див. вище ч. VII).

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 614 – 615.