7. Господареві

Юрій Федькович

Чи спиш, чи чуєш, пане господарь.

Пане господарь, на ймя . . . . . . ?

По твоїм дворі три плуги орют,

А за плугами сам Господь ходит;

Святий Николай волики гонит,

Пречиста Діва їсти їм носит,

Їсти їм носит, ще й Христа просит:

«Гой з’ори, сину, гори, долини,

Гори, долини, всі полонини,

Та засій же їх житом, пшеницев,

Житом, пшеницев, всяков пашницев.

Скличемо женців сім сот молодців

А вязаночок – красних дівочок,

Складемо стіжки як земля в ширшки.

Як земля в ширшки, як небо в вишки,

Завершимо їх зеленим винцем,

Обгородимо срібним перстінцем».

А за сим словом тобі ся клоним,

Тобі ся клоним: будь, газдо, здоров!

І сам собою і з дружиною,

І з дружиною, і с челядкою,

І с челядкою, і с худібкою,

І с худібкою і з рогатою,

І з милим чадом, і з святим Ладом

Від нині на рік, від року по вік!

І с поля полон, і в дому миром,

На стайни воли, на полі лани.

А на тих ланах пшениця в кланях,

В коморі зерно, а в дворі мирно,

В коморі грішно, а в дворі втішно,

В городі зело, в хаті весело,

В городі зіля, в хаті весіля!

Вінчуємо! Вінчуємо вас, пане господарь і т. д.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 614.