III. «Текла річка...»

Петро Гулак-Артемовський

Текла річка

Невеличка

Та й понялась морем:

Була радість, –

Хоч на старість, –

Та й залилась горем!

Нема пташки –

Полінашки,

Нема й співів рідних!

Полетіла,

Не схотіла

Тішити нас, бідних!

Ой ми, доню,

Твою долю

Не ганьбим, не гудим:

Будь щаслива,

Добротлива –

То й ми в добрі будем.

Твої сміхи –

Нам утіхи;

Поки тебе стане,

Твоє сонце

У віконце

І до нас загляне.

Смійся ж, серце,

Натщосерце,

Смійся і по страві:

Нехай пташку

Полінашку

Полюблять в Полтаві.

27 декабря 1855 года, Харьков

Примітки

Вперше надруковано скорочено в кн.: Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы XIX ст., с. 71; повністю – в журн. «Киевская старина», 1901, кн. 5, с. 77 – 78.

Зберігся автограф, подарований 1856 р. А. Станіславському (ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 3, арк. 3).

Подається за автографом.

Професор А. Станіславський поклав цей вірш на музику.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 95.