Щира любов

Григорій Квітка-Основ’яненко

Елисавете Николаевне Смиртинской
от щирой любови
посвящает Основьяненко

Примітки

Вперше надруковано в автоперекладі російською мовою під назвою «Вот любовь!» у журн. «Современник», 1839, т. XVI, кн. 4, с. 1 – 115.

Українською мовою вперше надруковано у виданні: Григорий Федорович Квитка. Сочинения, т. II. Харків, 1887, с. 139 – 304.

Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 67, № 1). Рукопис автоперекладу невідомий.

Другий варіант закінчення, котрий наводиться в основному тексті, спочатку був написаний українською мовою і вставлений Г. Квіткою-Основ’яненком в рукопис повісті перед першим варіантом кінцівки «Щирої любові». Нумерація сторінок в ньому узгоджена з попередньою нумерацією сторінок автографа. В кінці обох варіантів закінчення рукою Квітки-Основ’яненка написано: «Кінець третьої книжки».

Детальніше про історію написання повісті – у статті М. С. Грицюти «Прозові твори Г. Ф. Квітки-Основ’яненка».

Подається за автографом. У нашому е-перевиданні повість розбита на глави, і цим главам дано назви.

Смиртинська Єлизавета Миколаївна – племінниця письменника.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 3, с. 302 – 347.