Конотопська відьма

Григорій Квітка-Основ’яненко

Посвящается Михаилу Якимовичу Бедряге

Примітки

Вперше надруковано в зб. «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», кн. 2. Москва, 1836, с. 107 – 347.

У перекладі автора на російську мову повість була надрукована під криптонімом «В.Н.С.» в журн. «Современник», 1839, т. 15, кн. 2, с. 1 – 60. Ми подаємо цей автопереклад як російський варіант.

Після того як був надрукований в «Современнике» і позитивно оцінений автопереклад повісті «Маруся», Г. Квітка-Основ’яненко продовжував публікацію своїх «Малороссийских повестей» у власному перекладі на російську мову. В листі до П. О. Плетньова від 7 січня 1839 р. він писав:

«Принося искреннейшую благодарность Вашему превосходительству за удостоение моей «Маруси» помещением в журнале, издаваемом Вами, в переводе моем же и за все Ваши ободрившие меня отзывы, я решился Вас беспокоить продолжением: не угодно ли будет Вам иметь и еще из моих малороссийских повестей, переложенных на русский? В таком случае, получив от Вас извещение, я вышлю к вам «Конотопскую ведьму» и «Клад». Одобрить ее к помещению в журнале Вашем или отринуть – совершенно зависеть будет от Вас: я узнаю тогда цену им» (Квітка-Основ’яненко Гр. Твори у восьми томах, т. 8, с. 138).

Посилаючи в «Современник» рукопис російського автоперекладу повісті, Г. Квітка-Основ’яненко писав П. О. Плетньову:

«Следуя одобрению Вашему, пишу и буду писать. Буду переводить, что сложится по-здешнему, буду пересылать Вам, но с условием: если будет удостоено чести помещения в журнале Вашем – помещайте, нет – без всякого снисхождения отриньте, личные отношения и отношения к публике вещи различные. И я буду утешен, найдя суд, а не безусловное снисхождение. С такою надеждою на благорасположенность Вашу прилагаю «Конотопскую ведьму», нелепую по содержанию своему, но все это основано на рассказе старожилов. Топление (мнимых) ведьм при засухе не только бывалое, со всеми горестными последствиями, но, к удивлению и даже ужасу, возобновленное помещицею соседней губернии» (Квітка-Основ’яненко Гр. Твори у восьми томах, т. 8, с. 139).

Рецензент «Журнала Министерства народного просвещения», ведучи мову про російський переклад «Конотопської відьми», опублікований в «Современнике», відзначав, що «волосний писар Пістряк гідний пера Мольєра і Діккенса» («Журнал Министерства народного просвещения», 1839, ч. XXIV, с. 186).

Високу оцінку повісті дав у свій час І. Франко. Він писав, що «у «Конотопській відьмі» дав Квітка незрівняний майстерний малюнок старих козацьких порядків, може, з половини XVIII віку в новочаснім сатиричнім освітленні» (Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р., с. 89).

У рецензії на галицькі гумористичні журнали Франко зазначав:

«Елемент гумористично-сатиричний дуже багатий у нашого народу, його гострий дотеп, його сльозами проблискуючий сміх послужив за основу безсмертним творам Николи Гоголя, сплодив знамениті Квітчині повісті: «Салдацький патрет», «Конотопську відьму» і другі» («Друг», 1876, ч. 20, с. 318).

Подається за першодруком. У нашому е-перевиданні главам дано назви замість римської нумерації.

«Журнал Министерства народного просвещения» – щомісячний журнал, орган Міністерства народної освіти Росії, Видавався з 1834 по 1917 р. в Петербурзі.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 3, с. 131 – 191.