Украинские дипломаты

Г. Ф. Квитка-Основьяненко

Петру Васильевичу Зворыкину

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Современник», 1840, т. 18, кн. 2, с. 1 – 212, з присвятою Петру Васильовичу Зворикіну. Автограф невідомий.

Вперше про повість Квітка згадує в листі до П. О Плетньова від 11 листопада 1839 р.:

«Представляю Вам моих «Дипломатов» на рассмотрение. Места, окомленные »»»», не нужно ли выкинуть как подробности пустые? Равно и родословная Шельменка, известного здесь по комедии моей же, здесь играемой, и это лицо всеми затверждено и вошло в прилагательное к плуту».

А в свою чергу А. Г. Квітка в цьому ж листі так характеризувала повість:

«А вот отправляются к Вам чудаки уморительные «Украинские дипломаты», вы подобных оригиналов еще не встречали нигде» (ІРЛІ, Пушкінський Дім, ф. 234, оп. 3, № 290).

П. О. Плетньов у своїй відповіді від 7 січня 1840 р. дав високу оцінку повісті, але висловив сумнів щодо правдоподібності опису деяких ситуацій та персонажів, бо Квітка 20 січня 1840 р. писав йому:

«Благодарим очень за протекцию к нашим «Дипломатам» и лестный им прием. Желательно бы знать, что признано неправдоподобными глупостями наших провинциалов, мнящих себя быть образованнейшими. Я же уверяю, что все это с натуры, до похвалы своим «необходимостям», и не преувеличено ни одно лицо в своих понятиях. Надобно видеть их жизнь, и закулисную, и ту, где они показывают, что такое они».

Критика зустріла новий твір Квітки-Основ’яненка досить стримано. В «Журнале министерства народного просвещения» з’явилася рецензія, в якій, зокрема, писалося: «Украинские дипломаты», на нашу думку, повинні бути поставлені нижче багатьох творів шановного автора цієї повісті, хоча й тут являються особи і сцени, повні комізму і спостережливості. Змісту майже немає, багато чого неправдоподібного, однак характери накреслені майстерно» («Журнал министерства народного просвещения», 1840, т. 28, від. VI, с. 104).

Те, що повість має багато спільних рис з виданою того ж 1840 року комедією «Шельменко-денщик» та суперечливі свідчення в листах Квітки породили тривалу дискусію про генетичний зв’язок між ними. Насправді первинною була комедія «Шельменко-денщик», а повість на її основі виникла кількома роками пізніше. Плутанину в цьому питанні спростував сам Квітка в листі до А. О. Краєвського від 11 липня 1841 р.

«Комедия «Шельменко-денщик», – писав він, – ценсурована 1838 годом, что ясно видно на книжке [цензурна дата «Марта 4 дня, 1838 года». – Н. І.], а повесть – в 1840-м. Следовательно], из комедии сделана повесть, а не комедия из повести. Опять ошибочное замечание в «Отеч[ественных] зап[исках]».

Ця заява Квітки викликана тим, що в рецензії «Отечественных записок» (1841, т. XVI, № 6, від. VI, с. 116 – 118), автором якої вважається В. Г. Белінський, зауважувалося:

«В одному періодичному виданні [«Современнике». – Н. І.] п. Основ’яненко надрукував свою повість «Украинские дипломаты». Повість була дуже довга і тому зручна для переробки в іншу літературну форму меншого обсягу, – і ось із неї з’явився тепер «Шельменко-денщик», комедія в п’яти діях, у прозі. Так і треба робити з повістями: їх треба шити якомога ширшими й довшими та ще залишати запас, щоб вони були зручні, коли зносяться і повитираються, для перешивання на щось інше, на комедію, наприклад».

Подається за першодруком. В нашому е-перевиданні повість поділено на розділи, і цим розділам дано назви.

Квітка А. Г. – Анна Григорівна Квітка (Вульф), дружина письменника, який завжди ділився з нею творчими планами. Вона широко листувалася з приводу його творів з П. О. Плетньовим, А О. Краєвським та ін. Письменник з любов’ю і повагою неодноразово називав її «мой собственный ценсор и критик мой беспристрастный».

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 4, с. 198 – 290.