Ганнуся

Г. Ф. Квитка-Основьяненко

Примітки

Вперше надруковано у журн. «Телескоп», 1832, ч. 7, № 2, с. 192 – 207; № 3, с. 363 – 378; № 4, с. 482 – 508, без зазначення прізвища автора, під назвою «Харьковская Ганнуся».

Перша публікація повісті була здійснена М. П. Погодіним. Публікація супроводжувалась такою редакційною приміткою:

«Повесть доставлена при следующей записке. «Я получил от одного почтенного русского писателя, живущего в Малороссии, две повести с лестным для мене правом пересказать их по-своему. Я никак сим не воспользовался бы, если б пределы журнала позволили поместить их в том виде, как они мне доставлены; но я должен был их сократить слишком втрое. Следовательно, автора должно благодарить за изобретение и расположение, а за рассказ ответственность падает на меня. Погодин».

Підтвердження дозволу на переробку твору, даного письменником М. П. Погодіну, знаходимо у листі Квітки від 14 листопада 1831 р.: «Пользуясь Вашим позволением, препроводил я чрез г. Ширяева еще одну канву, по коей ежели бы Вы раскинули свои цветы, то, может быть, она пошла бы в дело». Що М. П. Погодін, друкуючи повість, справді втручався в її текст, зокрема значно скоротив її, видно з листа Квітки до нього від 2 липня 1832 р., написаного вже після надрукування твору.

У 1839 р. Квітка видав твір у повному обсязі окремою книжкою: Ганнуся. Рассказ Грицька Основьяненка. Харьков, в унив. тип., 1839. На титульній сторінці присвята: «Любови Яковлевне Кашинцевой посвящает Основьяненко».

Цензурний дозвіл датований 1839 р.: «Печатать дозволяется с тем, чтобы по отпечатании представлено было в Цензурный комитет узаконенное число экземпляров. С.-Петербург. Мая 3 дня 1839 года. Цензор П. Корсаков». Автограф невідомий.

Подається за окремим виданням. В нашому е-перевиданні українські слова і фрази, вкраплені в російський текст, подані не ярижкою, а сучасним українським правописом.

«Телескоп» – російський літературно-громадський журнал, видавався в Москві у 1831 – 1836 рр. прогресивним журналістом М. І. Надєждіним. Журнал відіграв значну роль у розвитку російської суспільної думки першої половини XIX ст.

Погодін Михайло Петрович (1800 – 1875) – російський письменник, історик і публіцист офіційно-монархічного напряму. У 1820-і роки друкував побутові повісті з життя кріпаків, міщан, купців, позбавлені глибоких художніх узагальнень, але сповнені моралізаторства в релігійно-християнському дусі.

Кашинцева Любов Яківна – дочка Я. Кашинцева, голови харківської цивільної палати, друга Г. Квітки.

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 2, с. 330 – 372.