Гості

Софія Малильо

Убогі-бідні люди ті зрадливі,

що хату кинули на прадідівській ниві

і в прагненні легкої благодаті

непрошені засіли в чужій хаті.

Шукали, де ситніше, де тепліше,

де влаштуватись можна позручніше, –

такі були їх мрії – ідеали,

а вищі сили ревно посприяли.

Десь хата-сирота розсипалась в руїну,

і ниву предківську пустир уже поглинув,

а ті, що кинули їх на розтління,

живуть неначе добре й без коріння.

Живуть без комплексів, упевнено і просто,

уже освоїли новий життєвий простір,

успішно змінюють його обличчя,

і вже дідизна їх даремно кличе.

Вони освоюють нові простори, –

колонізації негласнії опори.

О, чи навчаться гостеньки пихаті

поводитись, як гості, в чужій хаті?

3/I-1991.