Молох

Софія Малильо

Молох той був на вигадки багатий.

На світ дивився зловорожим оком,

не помічаючи хоча б лиш ненароком,

як вітчизняні ниділи пенати.

Та їм, заляканим, і не звикати.

Перебідують, переплачуть нишком.

А навкруги ж – колючий дріт і вишки,

хоч плач, хоч вий – а нікуди тікати.

Молох той жив лукаво і манірно,

любив парадів, гасел показуху,

приховуючи ними лютість духу

й до крові смак, що розгулявсь незмірно.

О, тих часів невиліковне горе,

що витворило із творця каліку!

Ідуть роки, ще пройде їх без ліку

під злим гіпнозом хижої потвори.

Живе молоха дух, йому ще животіти,

страшна над слугами ще в нього сила.

В Орла Свободи сковані ще крила,

але йому однак судилося злетіти.

17/II-1991.