Обман. 1

Софія Малильо

Все будувалося на спритному обмані

ще на далеких підступах до бурі.

Її натхненники, її пророки мудрі

все передбачили у стратегічнім плані.

Свобода націям? Звичайно же! Як гасло.

Як лозунг бойовий, високий і закличний.

А втілення його – процес діалектичний.

Деталі й механізм, – все буде своєчасно.

Свободу націям! А то – накличем зваду!

Уперті інородці прагнуть права!

А як насправді вирішиться справа, –

про те уже подбати авангарду.

Отак заздалегідь, у метушні підпільній,

у добуремних тезах-заготовках,

вправляючись в софізмах-недомовках,

готовили наступність Неподільній.

Як час настав не схибити у слові,

як світ старий змела вже хуртовина,

то лиш культурна непохитність фіна

вернула волю мужньому Суомі.

Та ще поляки, мужні патріоти,

і волелюбні, й горді-гонорові,

вождів піймали на програмнім слові

й зневажили їх патетичний спротив.

Ти ж, Україно, знов буття стражденне

поволокла, лиш підновивши ярма.

Чи без синів твоїх устояла б казарма?

Невже ти їм простиш, скорботна Нене?

21/X-1990.