«О, горе, горе! Стільки цінних літ…»

Софія Малильо

О, горе, горе! Стільки цінних літ,

в той час, як істини шукав уперто світ

на світлих обширах культури і знання,

кати вели кудись країну навмання.

Від Тиси й Балтики по Океан на Сході,

в державі сотень гноблених народів,

(як їм в історії не повезло!)

кати творили беззаконня зло.

Але невже ж вони вели країну?

Штовхали в пітьму дулами у спину.

Талант і розум, плекані віками,

душили жадібно кривавими руками.

Розпука й страх на тій землі вродили,

де без імен лягли у ями, не могили,

мільйони трударів, безвинних жертв розбою,

чий біль пектиме нас невгасною журбою.

О, горе, горе! Горе бідним нам!

Урок враховано, та тільки пополам.

Знов захищають ті ж химерні схеми

про нездійсненні у віках едеми.

10/XII-1990.