Бандура

Амвросій Метлинський

Кому співати сю співанку.

Як не тобі, рідокоханку?

Та чи то ж ви, братця, коли-небудь чули

Старого, сідого козака-співаку:

Його спом’янімо, зробім йому дяку,

Бо якії чули, й ті його забули!

Чи то про гетьмана, чи про гайдамаку

Дідусь заспіває, в бандуру заграє, –

Голосить бандура, стогне, оживає:

Жаль візьме дитину, жаль візьме бурлаку!

Гомонить народом, вітром пісня виє,

І ллється сльозами, і вороном кряче,

Мов та дівчинонька, жалібненько плаче…

В людей сльози ллються, серце важко ниє…

Та де ж ти дівався, старенький співаче:

Ой, заспівай нам про життя козаче!

Примітки

Ця 2-а редакція надрукована у вид.: Южный русский сборник, X., 1848, с. 21.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 517.