2-й варіант

Амвросій Метлинський

Вітрець передзимній, вогкий, холодненький

В діброві засохшим листом шелестить.

З торбинкою старець йде сивий, старенький;

Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить.

«Колись-то, – він шепче, – за батька і неньки,

Возили в сю пору, складали стіжки…

Була тоді хата, садки зелененькі,

Сінце і скотинка, город і бджілки.

Умерли: пропала худоба, хатина, –

І по миру старцем пустили мене;

Схиляю головку, як тая билина,

Усяк як чужого од себе жене.

Тиняюсь по селах, ночую край тину, –

Чужії і села, і хати, і тин!

Хіба, може, вітер в лихую годину

В степу поховає: не бовкне і дзвін!

В село причвалаю в неділеньку вранці, –

Одну мені радість ще господь зберіг:

Дім божий – дім рідний для божого старця!

Задзвонять до церкви, то я на поріг!..»

Вітрець передзимній, вогкий, холодненький

В діброві пожовклим листом шелестів…

Дзвонили до церкви; йшов старець швиденько;

Втомився, схилився й навіки зомлів.

Примітки

Цей 2-й варіант із значними текстуальними відмінами, надруковано у вид.: Южный русский сборник, с. 27 – 28.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 520.