29.12.1880 р. До Олександра Кониського
| 1880 року 29 дек[абря]. Кишинев |
Високоповажний добродію!
Ваш лист, писаний з Москви 14 дек[абря], я дістав аж 24 дек[абря]! Мабуть, він залежався на пошті, бо до мене приніс з пошти нарочний, так як у гімназії нема тепер вчення.
Ви пишете, чи нема в мене чого для малого і великого альманаха. Для малого є дві штучки якраз на 2 друковані листи: «Шевченкова могила» (описання) і «Як коваль Кузьма впіймав злодія Кузьму», юмористична річ, написана мною вакаціями в м. Шендарівці (це було і справді). Вакаціями я був в Каневі, їздив на Шевченкову могилу перший раз і списав і береги Дніпра коло Канева, і Шевченкову могилу, і незвичайно пишні картини природи з могили. Ця річ на два мої листи, але ще не переписана. «Дві Кузьми» ще треба дописати спереду й ззаду, бо я записав на селі тільки голий факт без белетристичних додатків, хоч і самий факт дуже цікавий.
Для великого альманаха в мене є велика повість: «Старі батюшки та матушки». Але ця заголовна нехай Вас не лякає: повість не клерикальна, а навиворіт… Мені схотілось обмалювати бит нашого духовенства старого й молодого, через котре (молоде) у нас з’явилась штунда. Якщо не спротивитесь помістити цю повість в альманасі, то зараз дайте мені знати, бо діло в тім, що з неї переписано тільки 10 листів, і це переписчик писав їх аж до октября. Він, бачте, і так пише помалу, а йому ще прийшлось, переписуючи, перероблювати правопис… Він останні 30 листів буде писати до будущого 1882 року!! А тим часом у мене є гість з Києва: він поїде до Києва після свят, і я міг би здати йому на руки всю повість, і в Києві можна дістати переписчиків, скільки завгодно.
Ми вже попрочитували ті статті, про котрі Ви згадуєте. Наша інтелігенція обзивалась і до Костомарова і до Стасюлевича. Я хотів так само святками писати, але тільки нас розпустили, я занедужав, зліг в постіль, та оце тільки що встав. В мене ревматична лихорадка од зубів. Страшно боліли зуби, вся половина до носа, потім нагнало флюс, як франц[узька] булка завбільшки. В роті зробився нарив на всю половину рота. В мене попухло в роті, опух язик. Я два дні не міг ні говорити, ні їсти. А оце прорвало, і матерія йде вже четвертий день. Отакі мої святки! Простудився в гімназії: в нас не топили до ноября. Мабуть, директор краде, а нас мучить на холоді в сирих та холодних класах. Одпишіть мені швиденько!
Щиро шануючий Вас І. Левицький.
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Життя і мистецтво», 1920, № 2, стор. 66. Автограф в ІЛ, ф. 77, № 125/223. Подається за першодруком.
…для малого і великого альманаха… – Для малого письменник дав нарис «Шевченкова могила» і оповідання «Приятелі» («Два Кузьми»). Вони були надруковані в альманасі «Луна», К., 1881. Великий альманах не вийшов.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 285 – 286.