Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

24.07.1884 р. До Івана Франка

1884 року 24 липця. Щавниця

Високоповажний добродію!

Прочитав я «Зорю» за два роки і Вашу повість «». «Зоря» – шановний журнальчик, нічим не гірше великоруських маленьких журнальчиків. Видно, що у Вас є белетристи й лірики, є й люди вчені. Щасти Вам, боже! Конечне, мені найліпше сподобалась Ваша повість «Захар Беркут». Повість дуже хороша. Характери обох Беркутів, Вовка Тугара і його дочки видержані дуже добре з початку до кінця повісті. Епоха обхарактеризована правдиво й згодно з історією. Це самий смутний період в нашій історії, іменно період переходу землі з рук громад чи кол в руки аристократії.

Що Тугар Вовк обписаний у Вас як зрадник народові, і це правдиво, бо не тільки наша, але й інша аристократія обирала скрізь кметів, однімала землю і потім перша зраджувала отчині й народові: переходила в ту віру та національність, котрої держалась зверхня власть. Так було у нас, в чехів, в болгар, сербів, єгиптян… Природа в Карпатах обмальована в повісті чудово. Хто не любить природи, тому буде байдуже про ці описи природи, але я люблю природу і дуже тішився цими картинами. Шкода тільки, що Ви написали на епіграфі, що дійові особи видумані, а не історичні. Це дуже ослаблює ілюзію читальника. Талант Ваш міцний, і він ще далі більше розів’ється. Повість читається з великою охотою і приємністю, невважаючи на гірські одміни в мові, котрі швидко перемагаєш і втягуєшся в повість і в її зміст.

Щасти Вам, боже! Після Вас найдужчий талант Сапогівського, та шкода, що він рано помер. У пана Масляка є талант, безперечно. Його ліричні пієси, як, напр[иклад], «До орлів», були б красою і в більших журналах великоруських…

Тут на водах познакомився зо мною Білоус, директор прогімназії з Бохнії, москвофіл, здається, бо сотрудничає в «Слові». Приїхало ще кільки наших батюшок зі Львова та Перемишля. Решта – самі за себе жиди та поляки. З Росії нас два: один великорос, а один я з Малоросії. Та й годі. Німців також нема.

Писав до мене Д. Танячкевич. Хоче приїхати до Львова про щось поговорити зо мною. Я забув написати, в котрій гостиниці я стану в Львові. Він певно зайде до Вас, то скажіть йому, будьте ласкаві, що я буду в англійській або в «Вікторії», де був Кониський.

Вода мені помогла і спочатку дуже добре, хоч ослабила трохи, але тепер нічого. Обписую трохи Карпати. Був в наших малоруських селах: в Шляхтовій, Явірках. Тут за горою вже наші села в Венгрії і починаються словацькі села.

Прощайте! Бувайте здорові! Щиро шануючий Вас

Ів. Левицький


Примітки

Вперше надруковано в «Записках», 1927, XXVI, стор. 105 – 106. Автограф в ІЛ, ф. 3, № 1603/65. Подається за першодруком.

З листування І. С. Нечуя-Левицького з І. Франком відомі два листи. У них письменник ділиться враженнями про прочитану повість «Захар Беркут» та про неповторну красу Карпат, де в той час перебував на водах. У другому листі Нечуй-Левицький пише про те, що він поділяє погляди Франка на проект Статуту Наукового товариства ім. Шевченка.

«Захар Беркут». – Ця повість друкувалася в «Зорі», 1883, № 7-15.

Сапогівський Лев (1858 – 1883) – псевдонім Льва Василовича, талановитого письменника, автора ряду оповідань і статей у журналі «Зоря».

Масляк Володимир (1852 – 1924) – поет, співробітник журналів «Зоря» і «Зеркало». Згадуваний тут вірш «До орлів» надрукований у «Зорі», 1882, № 14.

Білоус Федір (1828 – 1892) – галицький педагог і письменник, автор науково-популярних праць, писаних «язичієм».

Танячкевич Данило (1842 – 1906) – український діяч у Галичині.

Обписую трохи Карпати. – Йдеться про нарис «В Карпатах», що був надрукований 1885 р. в газеті «Діло» і того ж року вийшов у Львові окремою книжкою.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 292 – 293.