Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

13.12.1880 р. До Павла Житецького

1880 року 13 дек[абря]. Кишинев

Шановний Павло Ігнатович!

Главное управление по делам печати за Григор’єва було могилою для моїх творів. 1876 року весною петербурзький цензор Сціпурський розрішив мені друкувати дві повісті, надруковані вже у Львові: «Дві московки» та «Причепу». Я в іюні одніс їх сам в типографію Фріца для печаті, як прийшла заборона друкувати без дозволу Главного управления. Типографія одіслала повісті в Главное управление, а я од себе послав перше прошение. Повісті там і засіли даже до дня сього.

Лисенко, бувши в Петербурзі, заходив до Григорьева справлятись. Григор’єв наговорив йому «неприятностей» і сказав, що «Причепа» в одного чиновника. Аж тут надійшов і той чиновник і прямо сказав, що мої повісті забрав до себе Григор’єв. Чи не поховав він їх і справді куди навіки!

Пам’ятаю добре, після взяття Плевни, через тиждень я послав друге прошение і не дістав ніякої одповіді. Я побачив, що діло буде кепське, що Григор’єв не хоче нічого пропускати. Торік восени, в ноябрі, я знов послав в Главное управление «Кайдашеву сім’ю», і не сам послав, а послали з Києва, де з неї списували дублет. На цей раз Главное управление удостоїло мене одповіді, що прошение поступило, а рукопись ще не получена з Києва. На цім діло стало і стоїть і досі.

В іюні цього року я послав в Петербург «Бурлачку». Абаза розрішив друкувати, і я дістав рукопись 10 сентября, і вона швидко вийде з печаті, тільки діло затяглось тим, що в типографії не стало букви ы (з мене в канцелярії губернатора взяли розписку, щоб я «ни в каком случае не смел отступать от общепринятого русского правописания», котре, як я довідався од киян, в тому стоїть, щоб ставити м’яке і, тверде ы і доконче ѣ).

Оце недавно виписав я з-за границі «Миколу Джерю», котрий і прийшов до мене з значком на бандеролі одеської цензури. Я послав його в Главное управление і подав уже третє прошение, щоб розрішили мені і «Дві московки», «Причепу», і «Кайдашеву сім’ю» разом з «Джерею». Одповіді ще й досі не маю. Що я поморочився з правописсю в «Бурлачці», поки поприписував один ѣ! Три тижні сидів і дурнісінько гаявся! Ще й у Києві набрались мороки, поки справили ы. Яку каторжну безцільну завдають мені роботу!

Тепер я скінчив повість «Старі батюшки та матушки». Повість чимала, на 45 листів. Мені схотілось обмалювати бит старого, а потім і молодого духовенства, і я попереду став на останніх вибраних громадами батюшках. Вони типічні, а найбільше матушки і їх бит оригінальний, і вже діло минувшого часу; тим-то мені і схотілось зберегти картини того биту. Вже 10 листів переписано. Як Вам знадобиться половина повісті зараз, то я Вам вишлю по пошті. Добре діло Ви задумали отой збірник. Може як і проскочить.

Київська «Заря» говорить потроху про національні справи, але несміливо. Вона звіщає, що в Харкові вийшла народна книжечка «Лист до хліборобів про жучка хлібоїда» і рекомендує земствам розсилати в волості. В Києві вийшла книжечка «Співомовки» Руданського. Одеська «Правда» за тиждень перед смертю надрукувала статтю – саму правдиву і сміливу, щоб дали право українській літературі, і ввести український] язик в народні школи. Про це останнє діло постановило і Чернігівське земство, щоб ходатайствувати об цім перед міністром просвіти. «Зоря» звіщає, що прогресивна партія у Львові думає видавати новий журнал «Світ».

Треба покористуватись дозволом пом’янутих Вами журналів і треба б писати хоч кореспонденції. На комісію по ділам печаті у нас ніхто не покладає надії. «Бурлачку» я Вам вишлю.

Тільки що сів я писати лист, як затруситься земля! Та так, що ходором пішли комоди, шафа і затріщав поміст; в кутку впала палиця й зонтик; посипалась з стелі вапна. Дом захилитався. Ми всі таки добре полякались і повискакували з хати, аж зав’язли в дверях. Собаки завили. Мені здалось, що буде те, що з Загребом. Хоч я і не сільська баба, і в прикмети не вірю, але таки трохи злякався.

Мій поклін Вашій сім’ї і знакомим.

Пишу зараз до Костомарова.

Щиро шануючий Вас І. Левицький.

P. S. Як «Микола Джеря» пригодиться для збірника, то напишіть, і я зараз вишлю.


Примітки

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 49617).

Лист стосується цензурних перешкод з виданням творів І. С. Нечуя-Левицького.

Оце недавно виписав я з-за границі «Миколу Джерю». – Мається на увазі львівське видання повісті 1878 р.

«Заря» – щоденна газета ліберального напряму виходила в Києві у 1880 – 1886 pp.

«Правда» – щоденна газета буржуазно-ліберального напряму, виходила в Одесі у 1877 – 1880 pp.

Як «Микола Джеря» пригодиться до збірника, то напишіть. – Мається на увазі перша частина українського альманаху «Рада» (1883), де вміщено повість «Микола Джеря».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 281 – 283.