13.12.1880 р. До Павла Житецького

Шановний Павло Ігнатович!

Главное управление по делам печати за Григор’єва було могилою для моїх творів. 1876 року весною петербурзький цензор Сціпурський розрішив мені друкувати дві повісті, надруковані вже у Львові: «Дві московки» та «Причепу». Я в іюні одніс їх сам в типографію Фріца для печаті, як прийшла заборона друкувати без дозволу Главного управления. Типографія одіслала повісті в Главное управление, а я од себе послав перше прошение. Повісті там і засіли даже до дня сього.

Лисенко, бувши в Петербурзі, заходив до Григорьева справлятись. Григор’єв наговорив йому «неприятностей» і сказав, що «Причепа» в одного чиновника. Аж тут надійшов і той чиновник і прямо сказав, що мої повісті забрав до себе Григор’єв. Чи не поховав він їх і справді куди навіки!

Пам’ятаю добре, після взяття Плевни, через тиждень я послав друге прошение і не дістав ніякої одповіді. Я побачив, що діло буде кепське, що Григор’єв не хоче нічого пропускати. Торік восени, в ноябрі, я знов послав в Главное управление «Кайдашеву сім’ю», і не сам послав, а послали з Києва, де з неї списували дублет. На цей раз Главное управление удостоїло мене одповіді, що прошение поступило, а рукопись ще не получена з Києва. На цім діло стало і стоїть і досі.

В іюні цього року я послав в Петербург «Бурлачку». Абаза розрішив друкувати, і я дістав рукопись 10 сентября, і вона швидко вийде з печаті, тільки діло затяглось тим, що в типографії не стало букви ы (з мене в канцелярії губернатора взяли розписку, щоб я «ни в каком случае не смел отступать от общепринятого русского правописания», котре, як я довідався од киян, в тому стоїть, щоб ставити м’яке і, тверде ы і доконче ѣ).

Оце недавно виписав я з-за границі «Миколу Джерю», котрий і прийшов до мене з значком на бандеролі одеської цензури. Я послав його в Главное управление і подав уже третє прошение, щоб розрішили мені і «Дві московки», «Причепу», і «Кайдашеву сім’ю» разом з «Джерею». Одповіді ще й досі не маю. Що я поморочився з правописсю в «Бурлачці», поки поприписував один ѣ! Три тижні сидів і дурнісінько гаявся! Ще й у Києві набрались мороки, поки справили ы. Яку каторжну безцільну завдають мені роботу!

Тепер я скінчив повість «Старі батюшки та матушки». Повість чимала, на 45 листів. Мені схотілось обмалювати бит старого, а потім і молодого духовенства, і я попереду став на останніх вибраних громадами батюшках. Вони типічні, а найбільше матушки і їх бит оригінальний, і вже діло минувшого часу; тим-то мені і схотілось зберегти картини того биту. Вже 10 листів переписано. Як Вам знадобиться половина повісті зараз, то я Вам вишлю по пошті. Добре діло Ви задумали отой збірник. Може як і проскочить.

Київська «Заря» говорить потроху про національні справи, але несміливо. Вона звіщає, що в Харкові вийшла народна книжечка «Лист до хліборобів про жучка хлібоїда» і рекомендує земствам розсилати в волості. В Києві вийшла книжечка «Співомовки» Руданського. Одеська «Правда» за тиждень перед смертю надрукувала статтю – саму правдиву і сміливу, щоб дали право українській літературі, і ввести український] язик в народні школи. Про це останнє діло постановило і Чернігівське земство, щоб ходатайствувати об цім перед міністром просвіти. «Зоря» звіщає, що прогресивна партія у Львові думає видавати новий журнал «Світ».

Треба покористуватись дозволом пом’янутих Вами журналів і треба б писати хоч кореспонденції. На комісію по ділам печаті у нас ніхто не покладає надії. «Бурлачку» я Вам вишлю.

Тільки що сів я писати лист, як затруситься земля! Та так, що ходором пішли комоди, шафа і затріщав поміст; в кутку впала палиця й зонтик; посипалась з стелі вапна. Дом захилитався. Ми всі таки добре полякались і повискакували з хати, аж зав’язли в дверях. Собаки завили. Мені здалось, що буде те, що з Загребом. Хоч я і не сільська баба, і в прикмети не вірю, але таки трохи злякався.

Мій поклін Вашій сім’ї і знакомим.

Пишу зараз до Костомарова.

Щиро шануючий Вас І. Левицький.

P. S. Як «Микола Джеря» пригодиться для збірника, то напишіть, і я зараз вишлю.

Примітки

Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 49617).

Лист стосується цензурних перешкод з виданням творів І. С. Нечуя-Левицького.

Оце недавно виписав я з-за границі «Миколу Джерю». – Мається на увазі львівське видання повісті 1878 р.

«Заря» – щоденна газета ліберального напряму виходила в Києві у 1880 – 1886 pp.

«Правда» – щоденна газета буржуазно-ліберального напряму, виходила в Одесі у 1877 – 1880 pp.

Як «Микола Джеря» пригодиться до збірника, то напишіть. – Мається на увазі перша частина українського альманаху «Рада» (1883), де вміщено повість «Микола Джеря».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 281 – 283.