Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

27.02.1885 р. До Михайла Грушевського

1885 року 27 лютого. Кишинев

Шановний Михаиле Сергійовичу!

Дістав оце я Ваш другий лист, але… не сердьтесь на мене, бо я од Різдва слабію; було мені погано з тими нервами, аж оце трохи легше стало, хоч я вийшов в одставку.

Я з великим замилуванням прочитав Ваші твори, більш од усього мені сподобалась «», різдвяна фантазія. Оповідання чудове! Тип бабусі, що так багато втратила в жизні, дуже симпатичний. Кінець оповідання дуже Вам удався. Я прочитав це оповідання з великою охотою, забувши навіть, що це твір ще дуже молодого автора…

«» по ідеї дуже добра річ і правдива, тільки це не ціла повість, а епізод або тільки перша частина повісті. Коли хочете, то я так і надпишу: 1-а частина або частина чи уривок з повісті, для друку. Тут повість тільки що зав’язується, іменно між Іваном та Катрею. Прочитавши, ждеш, що повість буде йти ще далі, що Іван та Катря вступлять в жизнь, стануть вповні людьми дорослими, прикладуть до діла свої теорії та національно-народні ідеї. Цікава річ, чи зійдуться вони, чи розійдуться? Тепер уже є на Україні багато порядного, розумного жіноцтва, і Катря повинна б бути луччим типом сучасної українки. Але… як автор схоче, так і поверне…

Це оповідання можна пустити до друку, тільки Ви колись будете його тягти далі, розкажете дальшу, наступаючу жизнь свого симпатичного героя, тільки не пишіть зараз. Поживіть, назирайте над людьми, наберіться матеріалу і колись розкажете кінець цієї повісті або й почнете, як самостійний одрубний твір, вдержавши ймення та прізвища своїх героїв. Не беріться ще за великі здоровецькі повісті, а пишіть коротенькі. Та й час Вам потрібен для науки, а це важна річ. Вірші в повісті гарненькі, але все-таки Ви в прозі дужчі, ніж в віршах. Це казали навіть другі, мої приятелі, котрі так само, як і я, вітають Вас як писателя. Література – це Ваш поклик, про те нічого й говорити. Я послав би Ваші тетраді в «Зорю» (в Галичину; вона уже дозволена у нас, в «Київ[ській] старині» є на кінці книжок оповістка), але часом може пропасти на пошті. В іюні я їду на води через Львів, то й сам завезу.

Рад би я й побачитись з Вами в Києві, але цього року я канікулами там не буду, бо поїду на води – думаю оселитись потім в Києві.

Бувайте здорові! Щасти Вам, боже, на все добре!

Щиро шануючий Вас

Іван Левицький.


Примітки

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 4 – 5).

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 297 – 298.