10.08.1881 р. До Бориса Грінченка
| 1881 року 10 серпня. Кишинев |
Шановний Борисе Дмитровичу!
Оце я тільки що одібрав Ваші два листи, бо я їздив на вакації додому до рідні. Поперед усього скажу Вам, що звістка про «Луну» в газеті була неправдива: «Луна» дозволена, але не вся, так що вийде в світ маленька книжка, та й то сама за себе белетристика. Спишіть всі свої вірші й пошліть в Київ до редактора «Луни» Олександра Яковлевича Кониського (адреса: , в собств[енном] доме). Як тільки він думає видавати «Луну» далі, то він повинен надрукувати Ваші твори. Про це спитайте в нього в листі.
Як же він не буде видавати, то я перешлю в Галичину в «Діло» або в «Світ». Газету «Діло» можна вже виписувати в Росію з нового року. Роздобудьте її для себе в Харкові. До мене оце пише редактор «Діла» і просить кореспонденцій. Добре було б, якби хто і з Харкова писав у неї кореспонденції, щоб газета була для нас інтереснішою, а вдруге, щоб повернути на щиро народний язик той поганий літературний язик, яким тепер пишуть в Галичині. Адреси Піскунова я не знаю.
Про український словар скажу, що це діло добре, але для поетів воно не на руку: це робота суха, нудна й загаїть багато часу. Білоруську мову я сам маю за наріччя (вимову) українське, бо на Білій Русі й пісні в народу однакові з українськими, й приказки, й казки, і весільні пісні, і лексика одна – виходить, що й словар повинен бути один, тільки не треба ставити лексикону цієї мови нарізно, на кінці, а просто проти кожного слова приписувати, як воно вимовляється на Поліссі, коло Чернігова та на Білій Русі.
Про Ваше прямування, про котре Ви пишете в своєму листі, можна сказати тільки: щасти, боже, на все добре. Ваші думки правдиві й стоять на добрій правдивій дорозі. Язик Ваших листів добрий, літературний, вироблений стільки, скільки змогла його виробити невеличка купка українських літературних діячів. Сказати по правді, читаючи Ваші листи, я вважав на Вас як на чоловіка вже дорослого, немолодого, така достиглість в Вашій мові й в змістові Вашої речі.
Коли Ви такий молодий, то Вам треба, вважаючи на Ваш поклик до літератури, поперечитувати руських і заграничних авторів, історії деяких літератур та ще й до того треба добре вчитуватись в збірники українських народних пісень, хоч не зовсім, але хоч трохи щоб на Вашій музі зоставили слід народності та національності. Наглядайте над народним життям, примічайте типи селян, розпитуйте про всякі сільські історії, і часом сама повість наскочить на Вас, а чого не достачить, то покличте на поміч силу творчества, бо сама жизнь рідко коли дає цілу повість. Треба жизнь перепустити через свою душу, та багато дечого докладається свого.
Оце я начитав, що вийшла повість в віршах «Ганна» якоїсь Ластівки. Здається, вона Вам пригодилась би.
Ваші вірші «Могила» добре написані, окрім одного руського слова «мчить».
Бувайте здорові!
Щиро прихильний до Вас Ів. Левицький.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38364).
«Луна» дозволена… – цензурний дозвіл на «Луну» дано в Києві 17 березня 1881 р.
…редактор «Діла» – В. Г. Барвінський.
Піскунов Фортунат Михайлович – один із перших українських лексикографів. У передмові до «Словниці української (югово-руської) мови» (Одеса, 1873) нараховував сім говорів української мови, одним з яких вважав білоруську мову. (Цей погляд, як видно з листа, поділяв і Нечуй-Левицький). У другому виданні («Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской і Австро-Венгерской империи. Составил Фортунат Пискунов. Издание второе, исправленное и значительно пополненное», К., 1882) запропонував іншу класифікацію діалектів української мови.
Ластівка – Олена Антонівна Косач (одружена Приходько), тітка Лесі Українки, відома як автор поеми «Ганна» (К., 1881) і низки віршів.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 288 – 289.